УКРАЇНА

20:24

10.12

Усі перипетії фінансової кризи на Кіпрі й газова політика Німеччини стосовно Москви – ланки одного ланцюга

Усі перипетії фінансової кризи на Кіпрі й газова політика Німеччини стосовно Москви – ланки одного ланцюга

Домовленості між Москвою і Берліном про «Північний потік» навряд чи прикриють ворожу щодо РФ політику Німеччини на Кіпрі

Жертви і острови

Напередодні візиту Володимира Путіна до Німеччини кіпрська преса оприлюднила список зі ста офшорних компаній, які зняли кошти з рахунків за день до оприлюднення плану санації місцевих банків. Як з’ясувалося, десятки великих інвесторів РФ добре знали про кіпрську катастрофу, але вкладники, незважаючи на витік інсайдерської інформації, все ж втратили значну частину своїх коштів. Уже згодом російські ЗМІ обережно оцінили загальний ефект для РФ від інсайду в $500 млн. — приблизно стільки російських депозитів було перекинуто із Кіпру в інші податкові гавані за день до того, як оприлюднили план порятунку країни. Але найцікавішим виявився той факт, що єдиним росіянином — фізособою, що встиг обнулити всі рахунки, став менеджер «Газпрому», а точніше — голова правління Газпромбанку Андрій Акімов.

Згідно з планом санації, ключову відповідальність за яку узяла на себе канцлер Німеччини Ангела Меркель, два провідні банки Кіпру — Bank of Cyprus і Cyprus Popular Bank (Bank Laiki) — мають бути реструктуризовані. Точніше другий необхідно ліквідувати і влити до складу першого, який, у свою чергу, пообіцяв видати вкладникам свої безприбуткові акції на суму їх заморожених депозитів. А до зазначеного кіпрського «плану Меркель», провідним приватним акціонером Bank of Cyprus з часткою 9,7% був колишній російський калійний магнат Дмитро Риболовлєв. Нещодавно московська преса в’їдливо називала його «послом з особливих доручень у справах Білорусі»: Кремлю у 2009–2010 роках, під час дуже дешевого скуповування білоруських газопроводів, дуже знадобилася ідея об´єднання російської калійної монополії «Уралкалій», контрольний пакет акцій якого належав Риболовлєву, з концерном «Білоруськалій». Уже колишній, на сьогодні, провідний співвласник Bank of Cyprus зіграв тоді дуже важливу роль у газовій геополітиці Володимира Путіна. «Білоруськалій» вважається третім за вагою джерелом припливу валюти в Білорусь. Залучення ж Мінська у створення калійної монополії зрештою дозволило Кремлю схилити цю державу до дуже вигідного для «Газпрому» сценарію поглинання білоруської газової компанії «Білтрансгаз» — на цьому поглинанні російська газова монополія зекономила мільярди доларів.

Скільки заробив колишній російський співвласник Bank of Cyprus на цій газово-калійної комбінації, нікому невідомо. Але саме в розпал витоку інсайду про німецький план порятунку Кіпру, на початку квітня, Дмитро Риболовлєв заявив про придбання у Афіни Онассіс грецьких острів Скорпіос і Спартлі. З одного боку, ця угода орієнтовною вартістю $100 млн. преса розцінила як суто приватну справу. Але з іншого боку, політики не забарилися нагадати про непоступливість колишнього лівого уряду Греції з Німеччиною, яка 2011-го вилилася в продаж компаніям КНР частині найбільшого грецького порту Пірей. Нинішній продаж островів багатьом нагадав ті передкризові часи. Адже донедавно передбачалося, що права грецької і кіпрської держав на узбережжі і прибережні води цілком можуть стати ліквідною заставою під додаткові німецькі кредити.

Ситуація ускладнилася ще й тим, що на початку квітня частина російської преси почала стверджувати про існування якогось російського плану санації Кіпру. Нібито є наміри надати великі російські кредити під заставу «Газпрому» нещодавно відкритих на півдні та сході Кіпру нафтогазових родовищ, а також дати кредити російського банку ВТБ замість виділення частини узбережжя Кіпру під перенесення туди з Сирії російської військово-морської бази Тартус. Але, судячи з усього, якби такий план і був, йому явно не судилося збутися. І не в останню чергу тому, що без будь-якого видимого зв´язку з подіями в Греції та на Кіпрі, до порядку денного російсько-німецьких відносин було внесено певні корективи.

Будували-будували, і нарешті побудували

Мабуть, через ці коректив візит Володимира Путіна до Німеччини, що відбувся якраз після врегулювання кризи на Кіпрі, мінімально торкнувся безпосередньо кіпрської проблеми. У ході візиту сторони змогли домовитися про нагальніші для Кремля речі: на переговорах російська сторона зокрема вкотре почула про наміри Берліна ось-ось обмежити застосування до «Газпрому» жорстких антимонопольних вимог Третього енергопакету ЄС. Виконавчий аспект цього пакету полягає в тім, що 50% потужностей всіх газопроводів, побудованих за ініціативи «Газпрому», він має право використовувати на свій розсуд, а інші 50% зобов´язаний надавати на максимально публічній конкурсній основі місцевим компаніям.

У Москві формула «побудували-віддайте-спасибі» давно викликає обурення. Якщо вірити російському офіціозу, тепер проблему вирішено — німецька сторона пообіцяла надати законодавчі преференції для певного відрізка південної гілки газопроводу «Північний потік». Ідеться про ту частину, кінцевим елементом якої є газопровід Gazelle, що йде до Чехії та Австрії. У будівництво цих ниток «потоку» вкладено понад 16 млрд. євро, і якщо вони запрацюють на повну потужність (а це понад 50 млрд. м3 газу на рік), транзит російського газу до ЄС через Білорусь, Україну і Словаччину скоротиться мінімум на 35–40%. На думку Кремля, з деяких причин газ із Півдня Європи та Близького Сходу в ці країни нібито ніколи не потрапить, отже, після запуску гілок «Північного потоку» їх газотранспортні системи будуть знекровлені. У результаті «Газпром» зі своїми німецькими партнерами розраховують заощадити на скуповуванні «вбитих» газотранспортних активів України та Словаччини суму, яка набагато перевищуватиме десятки мільярдів євро, раніше витрачених на будівництво.

Слабким місцем подібної газової політики Кремля є явна надуманість причин, за якими ні іранці, ні араби, ні компанії країн Каспію нібито ніколи не зможуть прорватися зі своїм зовсім недорогим газом на ринок Східної Європи. Зважаючи на очевидну слабкість такого ключового розрахунку, російські газотранспортні «потоки» як «Північний», так і «Південний», що обходять Україну, — преса Німеччини дуже рідко розцінює близькість газової політики Москви і Берліна як якийсь союз. Ще рідше звучать слова про зраду останнім інтересів ЄС. Набагато частіше зустрічаються думки, що всі російські «стратегічні» газопровідні проекти — це лише вмілий виверт Берліна для акумулювання левової частини величезних грошей, накопичених «Газпромом» і його чиновниками. Адже провідній в ЄС німецькій економіці не треба жодних геополітичних схем — треба, щоб ці кошти осідали саме в Німеччині, а не десь у Швейцарії, на Кіпрі чи британських офшорах.

З цього погляду стає зрозуміло, що всі перипетії фінансової кризи на Кіпрі і газова політика Німеччини щодо Москви — це ланки одного ланцюга. І в цій грі поки веде Берлін. Змусивши Кремль відмовитися від подальшої боротьби за Кіпр в обмін на обіцянки деяких газових поступок, Меркель отримала не тільки карт-бланш на подальшу війну з офшорами, а і побічно зобов´язала Росію вкладати гроші в економіку Німеччини.

Теги: Росія, Німеччина, Кіпр, Nabucco

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus