УКРАЇНА

12:57

26.04

В найближчій перспективі Україна може зіткнутися відразу з кількома «дефолтами»

В найближчій перспективі Україна може зіткнутися відразу з кількома «дефолтами»

До якого дефолту готують Україну?

0

Якщо розуміти під словом «дефолт» невиконання державою своїх зобов’язань, то зовнішньоекономічні проблеми вже не здадуться найбільш загрозливими для країни

Міністр фінансів України Наталія Яресько підтвердила можливість оголошення дефолту вже в кінці липня. Через кілька днів міністр спробувала заспокоїти громадськість: можливість оголошення дефолту зберігається, але оскільки це буде технічний дефолт (а не суверенний, тобто фактично заява про банкрутство), громадянам боятися нічого. Він не вплине ні на роботу банківської системи, ні на фінансовий стан українців.

Про дефолт відкрито говорили ще в квітні. Але заспокійлива риторика насторожує: аж надто часто за останні роки українці чули заяви про те, що «криза в наші двері стукає, але ми їй не відчинимимо», про стабільність національної грошової одиниці тощо. У суспільства виробився стійкий рефлекс: чим більше заспокійливих обіцянок воно чує, тим активніше скуповує валюту, запасається товарами першої необхідності й урізує витрати. Щоправда, цього разу «внутрішні резерви» для виживання та відкладання на чорний день істотно підірвано. Рівень заощаджень знаходиться на рекордно низькому рівні за останні 22 роки, і навіть прогнози МВФ щодо відновлення української економіки, зроблені в першому кварталі, виявилися досить оптимістичними. За влучним висловом керуючого партнера компанії «Capital Times» Еріка Наймана, «бюджет, бізнес і люди живуть від зарплати до зарплати».

Власне default як дієслово в англійській мові означає «невиконання зобов’язань», «неявку» та «вихід зі змагання». Якщо розглядати комплекс зобов’язань держави Україна перед своїми громадянами та зовнішньополітичними партнерами, стає зрозуміло, що в найближчій перспективі Україна може зіткнутися відразу з кількома «дефолтами».

«ПРОБАЧ НАМ ПРОВИНИ НАШІ...»

Загальна сума державного та гарантованого державою боргу України на 31 травня поточного року склала $67,661 млрд. грн. (дані Мінфіну). Не дуже лякує сума, навіть якщо врахувати, що ВВП країни за підсумками року може скласти всього $80 млрд. Виплати розтягнуто у часі: в 2015-му 23 вересня та 13 жовтня слід сплатити 500 і 600 млн. євро за євробондами відповідно, а ось 20 грудня — $3 млрд. з погашення євробондів, викуплених Росією (т. зв. борг Януковича). З останнім простіше — за наявними відомостями Україна оскаржуватиме ці виплати в міжнародних судах. А той самий «комітет приватних кредиторів», який не готовий поки йти на поступки, володіє лише $8,9 млрд. боргу.

Максимум виплат за єврооблігаціями припаде на найближчі 2–3 роки (в якій пропорції — якраз і залежить від позиції кредиторів). Але є і гарні новини: МВФ (у нього Україна вже позичила та планує отримати в цілому не менше $17,5 млрд.), готовий і до реструктуризації, і до подальшого надання траншів.

Можливий, звичайно, і песимістичний сценарій для економіки України. Згаданий Ерік Найман вважає, що його ймовірність — 30%. Але підставами для його втілення стануть не претензії кредиторів, а нездатність української держави до реформ.

ІМІТАЦІЯ БУРХЛИВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

А ось це — більш важливий момент. Українська влада і в особі Президента, і парламентської коаліції, і Кабінету міністрів обіцяла своїм роботодавцям в особі народу України проведення реформ. Було презентовано плани та програми. Але обіцянки, закріплені в коаліційній угоді, вже зірвано за термінами їх виконання. Кілька простих прикладів. Глава АП, Борис Ложкін 1 липня оцінив виконання коаліційної угоди на... 39%. «Це дуже низький рівень... У нас, на жаль, на сьогодні частина проектів вноситься занадто пізно, частина — занадто пізно розглядається, частина — взагалі не голосується».

Нагадаємо, мова йде не про всі плани коаліції, а тільки про ті, строки виконання яких прописано до травня-червня поточного року. Ось ще приклад: до кінця II кварталу 2015 року було обіцяно реформу судочинства, адвокатської діяльності та навіть внесення відповідних змін до Конституції (!). Коаліційну угоду «рятує» те, що маса зобов’язань у ній не прив’язана до конкретних термінів. Але зрив темпу очевидний. Де Нацкомісія з регулювання транспорту? Її повинні були створити до кінця березня. Де новий закон про вибори народних депутатів (дедлайн теж у березні)? Зірвано також остаточні терміни ухвалення закону про місцеві вибори (дедлайн — 30 червня).

Адже відмова від виконання обіцянок, пов’язаних із реформами, — це теж свого роду дефолт.

БРОНЯ МІЦНА

Невиконання обіцянок ще можна якось виправдати (військові дії, занадто різкий спад в економіці, політичні чвари в коаліції). Але у держави є зобов’язання перед громадянами, яких вона має дотримуватися без всяких умов, просто за фактом свого існування. Наприклад, дотримання прав і свобод людини.

За даними Комітету визволення політв’язнів, до кінця правління Януковича в Україні налічувалося 146 осіб, кинутих за грати (від СІЗО до ВТК) з політичних мотивів. Сьогодні таких — понад 500. І мова не про прихильників колишнього режиму і «невизнаних республіканців» — переважно сидять добровольці, сидять і волонтери.

Держава зобов’язана гарантувати безпеку, але от звичайна новина: радник Президента Юрій Бірюков 21 червня повідомив про те, що ще через три тижні будуть готові «зразки повсякденної форми» для Збройних сил. Надворі — літо 2015 року, ВСУ вже понад рік беруть участь у бойових діях, а форми немає. Готуються «зразки».

Колеги з різних ЗМІ описували й інші випадки безпорадності держави у сфері гарантування національної безпеки. 50 мільйонів патронів, визнані «безгоспними», зберігаються в порту Миколаєва — військова прокуратура рік «опрацьовує питання про подальше використання зазначених боєприпасів». Діяльність керівництва концерну «Укроборонпром» викликає величезну кількість незрозумілих питань: як йдуть справи з витрачанням коштів на закордонні відрядження (чи давно Лас-Вегас і Перу стали центрами за висновком оборонних угод)? Як йдуть справи з передачею у війська відремонтованої техніки (випадки, коли 2/3 «залатаної» не спроможні їздити й стріляти в результаті і призводять до «котлів»)? А що з новими розробками? Де «Стугна», яка нібито краще імпортного Javelin, де бронемашина «Дозор-Б»? Хто з генералів поніс відповідальність за потрапляння українських солдатів у «котли», за збитий Іл-76? Але ж це — тільки частина питань про здатність (бажання? можливості?) Держави відповідати за своїми зобов’язаннями.

І знову-таки не будемо навіть розглядати песимістичний сценарій, що стосується різкої ескалації конфлікту на всій лінії протистояння в Донбасі. Вона не виключена — як не виключено і повторення ситуації, коли про загрозу «котла» тижнями говоритимуть учасники бойових дій, але саме оточення стане несподіванкою для керівництва ВСУ.

І ЗНОВУ ДО МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Україна взяла на себе тягар з виконання Мінських угод, не маючи чітких гарантій їх дотримання всіма сторонами конфлікту. Але власних зобов’язань доводиться дотримуватися — і як з’ясувалося, Європа зацікавлена в тому, щоб наша країна навіть випереджала «мінський графік».

З іншого боку, є побоювання, що «Мінські угоди» в разі ескалації конфлікту спіткає доля «Будапештського меморандуму». Влада сама загнала себе в глухий кут, і, як уже писали «k:» (див. «Українців спокушають порохом у порохівницях», в №21 від 26 червня), змушена виправдовуватися поновленням агресивної риторики Прямим продовженням «Мінська» стало також зобов’язання України щодо проведення конституційної реформи. Саме по собі перевлаштування країни, засноване на принципах децентралізації, більш ніж бажане. Але поспіх і спроба підлаштуватися під зовнішньополітичний тиск також може обернутися неможливістю дотримати взяті на себе зобов’язання.

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus