УКРАЇНА

12:32

05.12

Євразійське міждержавне об´єднання все більше грузне в суперечностях

Схід і Захід чітко і недвозначно позначили свої позиції щодо «усиновлення» України. За підсумками саміту в Брюсселі прийнято заяву, в якій лідери ЄС підтвердили свою рішучість щодо «політичної асоціації та економічної інтеграції України з Європейським Союзом на основі поваги спільних цінностей та їх ефективного просування».

Схід на бажання України отримати статус спостерігача в МС вустами російського прем´єра Дмитра Медведєва відповів ультимативно: «Членом Митного союзу і майбутнього Євразійського економічного союзу може бути лише така держава, яка прийняла і ратифікувала всі документи МС та економічного союзу. Решта - це не членство».

Україні залишається вибирати. Але це не приємний і необтяжливий вибір весільного партнера. Тому що в тривалій самоті можна і не помітити, як опинитися на узбіччі у вельми непрості часи, яких очікував, судячи з усього, світ. Тому при виборі партії більше і більше доводиться звертати увагу на посаг.

А ось його якість і кількість вельми різняться. Якщо «внутрішній розпорядок» в ЄС давно визначений і стійкий, то практика Митного союзу і на сьогодні багато в чому залишається загадкою. Не можна сказати, що в Європейському Союзі немає суперечностей і панує повна рівність учасників, однак його члени відчувають себе значною мірою захищеними, зовсім уже непристойних скандалів собі не дозволяють, прийнятих правил гри дотримуються чітко і тому можуть розраховувати на допомогу і розуміння інших.

У Митному ж союзі, судячи з усього, учасники більше піклуються про благополуччя національних чиновницьких еліт, не втрачаючи можливості штовхнути один одного якомога болючіше, влаштовуючи борсання «нанайських хлопчиків» як під килимом, так і в публічному просторі. Власне, бізнес-політичні звичаї всередині України сьогодні не набагато кращі. Але чи треба ці витрати пострадянських часів скріплювати ще й союзом або ж слід від них позбавитись на шляху в Європу? Відповідь, здається, очевидна.

За даними соціологічних досліджень, більшість, хоча явно не переважна, населення Росії, Казахстану та Білорусі підтримує участь своїх країн у Митному союзі. Але еліти він уже починає дратувати і обмежувати, оскільки будь-які єдині правила гри не дають можливості отримувати колишню корупційну ренту, ловити рибку в каламутній воді, обдирати як липку своїх і, що особливо приємно, чужих бізнесменів.

Нещодавно казахська опозиція намагалася ініціювати проведення референдуму про вихід країни з МС і ЄЕП. Люди незадоволені зрослими цінами на товари та послуги (їх просто «підтягнули» до рівня російських). А віце-прем´єр Казахстану Кайрат Келімбетов взагалі вважає, що у союзних держав, на відміну від Західної Європи, немає серйозних перспективних, що дійсно об´єднують економіки, спільних проектів.

Далеко не все влаштовує в сьогоднішньому стані справ і Білорусь. За даними Департаменту статистики Євразійської економічної комісії, з початку поточного року в Митному союзі спостерігається стійке зниження обсягів внутрішньої і зовнішньої торгівлі. У центрі уваги російські нафтопродукти - обсяги їх поставок в республіку істотно знизилися.

Нічого принципово нового не відбувається і в двосторонніх відносинах Білорусі й Казахстану. Як і раніше, казахстанські доларові мільйонери і мільярдери вважають за краще інвестувати куди завгодно, але не в Білорусь. Серед сотень резидентів білоруських вільних економічних зон компаній за участю казахстанського капіталу немає взагалі. Втім, нічого не відомо і про білоруські інвестиції в Казахстан.

Російський бізнес інтерес до Білорусі проявляє. Але їхні активи періодично експропріюються через непередбачуваний характер «Батьки». Як це сталося, наприклад, з російським підприємцем Маратом Новіковим. Створені ним підприємства з виробництва цукерок «Спартак» і «Комунарка» перейшли у власність держави (пригадаймо також недавні «цукеркові війни» України та Білорусі). Вклавши лише 15 відсотків у загальний капітал, держава «раптом» націоналізувала і об´єкт, побудований у республіці російською фірмою «Ітера». Торік пішли з Білорусі майже всі російські торговельні мережі.

У Казахстані ж ще жорсткіше. Можуть не тільки «віджати» бізнес, а й посадити ні за що. Російські інвестиції піддаються рейдерським атакам із залученням силовиків, причому за максимально жорсткою схемою. Зараз на слуху історія з Олександром Сутягінським, про яку писали багато ЗМІ. Бізнесмен залучив до Казахстану понад 100 мільйонів доларів російських інвестицій, побудував сучасні виробництва, а отримав за надуманим звинуваченням тривалий строк із конфіскацією всього майна. Причому якщо в Білорусі все вирішує Лукашенко, то в Казахстані рейдери і їхні покровителі безкарно себе почувають на набагато нижчих рівнях кримінально-силової ієрархії.

З цього приводу відомий російський економіст (і прихильник тісної інтеграції) Михайло Делягін висловився таким чином: «Схоже, жадібність і казнокрадство чиновників використовують зовнішні сили, незадоволені реінтеграцією пострадянського простору... Адже російський бізнес у Казахстані багато в чому зайнятий обкаткою перспективних виробничих технологій».

І якщо вже сувора Росія з її потенціалом тиску тільки втирається, то як будуть діяти в рамках Митного союзу з українськими інвесторами? Ще безсоромніше відбирати бізнес? Як люблять говорити в Одесі: а воно нам треба? Вже краще продовжимо укладати двосторонні відносини з країнами СНД і прагнути до Європейського Союзу. На капітали навіть асоційованого учасника ЄС ніхто в Митному союзі точно робити замах не ризикне - в цьому випадку справу доведеться мати з набагато потужнішим і по-справжньому консолідованим центром глобального впливу.
І в цьому випадку можна відповісти ствердно: воно нам точно треба.

Теги: Євросоюз, Митний союз

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus