УКРАЇНА

18:52

28.06

Влада

Мороза – в президенти?

0

Здається, Олександр Олександрович Мороз ніколи не відмовлявся від головної мрії свого життя – посади Президента України. І навіть після провалу виборчої кампанії 1999 року, коли йому довелося на якийсь час відійти на другий план в українському політичному житті, Сан Санич бачив себе в ролі Президента України.

У цьому сенсі він нагадує англійського політичного діяча позаминулого століття Бенджаміна Дізраелі, лорда Беконсфілда. В юності амбіційний єврейський хлопчак, Дізраелі накреслив собі план кар’єрного зростання. У 20 років він мав був заявити про себе як письменник, у 25 - як політик, член парламенту. У 30 юний Дізраелі планував стати прем’єр-міністром. Він справді в 20 років написав художній твір, позитивно відзначений критикою. У 25 років був обраний до парламенту. Але прем’єрства йому довелося чекати до сивого волосся – лише коли Дізраелі минуло 50, він здійснив свою мрію. Дізраелі став прикладом того, як можна все своє життя присвятити втіленню однієї амбіційної мрії. Олександр Мороз також ладен чекати бажаної перемоги на президентських виборах – навіть якщо це буде чисто номінальне президентство, з обмеженими повноваженнями і функціями.

Оточення Олександра Мороза на самому початку 2004 року почало активно обговорювати можливість балотування лідера Соціалістичної партії України на майбутніх президентських виборах. При цьому найбільш гарячі голови вимагали, щоб інші партнери з опозиції (комуністи, Блок Юлії Тимошенко і «Наша Україна») визнали Мороза єдиним можливим кандидатом від опозиції. Сам Мороз намагався не коментувати виступів і пропозицій партійних товаришів, обмежуючись обтічними формулами на кшталт «у липні відбудеться з’їзд, з’їзд висуне кандидатуру». І лише зовсім недавно, днями, в інтерв’ю Бі-Бі-Сі Олександр Олександрович сказав дослівно таке: «Якщо не буде прийнята реформа системи влади – тоді будемо визначатися, і, цілком імовірно, що ми будемо йти самостійно».

Про те, що Олександр Олександрович у принципі може йти на президентські вибори, активно заговорили десь у березні-місяці. Саме тоді була розроблена схема: Мороз – кандидат від влади. Тобто, на Мороза робить ставку СДПУ (о). Розрахунок простий: у Мороза занадто слабке в політичному сенсі оточення, у нього практично немає серед соратників знакових фігур. Тому після приходу до влади Морозу не залишиться нічого іншого, окрім як звернутися за кадровою допомогою до інших політичних сил. Чому б не до ідеологічно близького СДПУ (о)? У такому разі сценарій проходження Мороза в президентське крісло виглядав би в такий спосіб: Мороз висуває свою кандидатуру і йде як самостійний гравець. У першому турі за підтримки адміністративного ресурсу його виводять у другий тур. В другому турі Мороз зустрічається з Віктором Ющенком. При цьому, на Мороза, крім соціалістів, робить ставку теперішнє президентське оточення і комуністи. Розрахунок простий.

Але цей варіант міг би спрацювати у випадку проходження через парламент конституційної реформи, що обмежила б повноваження наступного Президента. Мороз у президентському кріслі з нинішніми – ледь не диктаторськими – повноваженнями – таке може приснитися теперішньому оточенню Леоніда Кучми тільки в сні жахів. Незважаючи на всю демократичну і реформаторську риторику Мороза, його політичні опоненти страшенно бояться побачити Мороза в кріслі Кучми, при цьому попередньо не звівши до мінімальних президентські повноваження.

Іншими словами, теперішнє оточення Кучми погодилося б бачити в кріслі Президента Олександра Мороза тільки в одному випадку: якби повноваження Президента України були зведені до тих повноважень, які мають, наприклад, президенти Латвії або Литви.

Але насправді Мороз загрожує не стільки Системі, скільки деяким фаворитам виборчої кампанії. Найперше – Віктору Ющенкові. Соціологи давно зазначили, що висування Мороза буде більш хворобливим для Ющенка, ніж самостійна гра Юлії Тимошенко. Справа в тім, що в Центральній Україні Мороз і Ющенко фактично ділять електорат, і висування Мороза може істотно відібрати голоси в Ющенка, тоді як електорат Тимошенко і Ющенка фактично різний.

Крім того, за Мороза дійсно може голосувати частина традиційного електорату комуністів, особливо тих, які розчарувалися в політиці, яку проводить Петро Симоненко. Важливий факт: а якщо врахуємо, що комуністи на певному етапі зможуть відмовитися від того, щоб висувати власного кандидата на посаду Президента – щоб, по-перше, примирити в такий спосіб прихильників Петра Симоненка і прихильників Леоніда Грача, і, по-друге, запобігти кризі в КПУ, що неминуче настане у випадку поразки кандидата-комуніста? У такому випадку шанси Мороза вийти в другий тур подвоюються і навіть потроюються: це саме той випадок, коли можна говорити про арифметичне додавання електоральних голосів.

Мороз, як тонкий і зважений політик, чудово розуміє: у будь-якому випадку на нього доведеться зважати і кандидатам від опозиції, і кандидатам від влади. Зараз Мороз і Соціалістична партія опинилися у вигідному становищі: не тільки в парламенті, але й у суспільстві в цілому вони можуть грати за правилами «золотої акції». Але в той же час Мороз враховує й інші фактори.

По-перше, фактор динамічного розвитку українського суспільства. А динаміка така, що навесні жоден політик не може загадувати, що буде восени і якою буде політична конфігурація на той час.

По-друге, фактор падіння рейтингу Мороза. За визнанням самого Олександра Олександровича, у 1999 році, навесні, його особистий рейтинг становив 24 відсотки, тобто, це теперішній рейтинг Ющенка. Де тепер рейтинг Мороза?

По-третє, Сан Санич злегка «закалявся об владу». Соціалісти це заперечують, але для громадськості Мороз і Симоненко в одній зв’язці із соціал-демократами й іншими прихильниками Кучми виглядають як зрадники інтересів опозиції. Мороз намагається говорити про благі наміри і необхідність реформування нашої суспільної системи, але, як відомо, благими намірами встелено дорогу до пекла.

По-четверте, Сан Санич багато в чому програє більш молодим і наполегливим кандидатам. Він замало працює над своїм іміджем і занадто мало приділяє увагу політичним технологіям, тоді як, приміром, Ющенко – цілком зітканий з політтехнологій. Мистецтво політики не стоїть на місці. Прогрес проникає й у цю сферу. Мороз же традиційно намагається працювати «по-старинці», використовуючи в кращому випадку методику виборчої кампанії 1994 року, але аж ніяк не цього століття.

По-п’яте, для більшості виборців Мороз перестав асоціюватися з моральним авторитетом, з яким можна звіряти свої моральні принципи. У 1999 році у свідомості багатьох існували Кучма – і Антикучма, на роль якого претендували то Чорновіл, то Марчук, то Мороз. Зараз ця ніша стала більш розмитою, але для багатьох з Антикучмою в першу чергу асоціюється саме Ющенко, але аж ніяк не Мороз.

По-шосте, у Мороза відчувається слабка матеріальна, в першу чергу фінансова база.

Мороз завмер у своєму розвитку, а суспільство пішло вперед. У цьому біда Мороза.

Тому Мороз може висунути свою кандидатуру. І успішно торгуватися на виборах. У будь-якому випадку він не програє. Якщо він не візьме перше місце – він зможе за тиждень до виборів домовитися про вагому посаду для себе особисто. Наприклад, посаду Секретаря Ради національної безпеки й оборони. Якщо ж – чим біс не жартує? – він стане Президентом, то ми станемо свідками приходу в українську політику нового Кучми. З іміджем морального політика, але зі старою методикою і старими підходами до керівництва державою. Головне – Мороз домагатиметься свого і втілюватиме мрії про владу. Але чи стане він на цьому терені настільки ж успішним, як Дізраелі? Тим паче що Морозу вже минуло 60!

Павло Тихонов

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus