УКРАЇНА

18:20

07.12

матеріали по темі:

Влада

Візит литовського гостя

0

Отже, є надія, що Україна хоч для когось у цьому світі є цікавою. Після візиту прем’єр-міністра Туреччини Ердогана і президента Польщі Кваснєвського, Україну відвідав виконувач обов’язків президента Литви Артурас Паулаускас.

Чим примітний цей візит? Насамперед тим, що Паулаускас тільки тиждень тому почав виконувати обов’язки президента, і перший свій візит робить саме в Україну. У Литви та України – досить міцні політичні зв’язки. У Роландаса Паксаса, якого відправили у відставку в результаті імпічменту минулого тижня, було в Україні чимало друзів. Те ж можна говорити і про Паулаускаса. Більш того, Паулаускас відомий як прихильник розвитку українського вектора в зовнішній політиці Литви. У свій час Артурас Паулаускас ініціював створення литовсько-української парламентської асамблеї та адвокатської діяльності Литви в Європарламенту щодо інтересів України.

Ще один момент: перший візит Паулаускаса до Києва відбувся одночасно з тим, як його попередник, Паксас, свій перший візит зробив до Москви. Тонкощі дипломатичного протоколу можуть розповісти багато про що.

Можна згадати про історичні моменти, на яких базуються українсько-литовські відносини. У ХІ – XVII століттях українські землі входили до складу Великого Князівства Литовського, а з 1569 року разом із ВКЛ – до складу Речі Посполитої. У нас формувалися єдині політичні і юридичні норми. З XVIII століття українські та литовські землі належали Росії. У ХХ столітті в період між війнами українські націоналісти користувалися заступництвом литовського уряду, а лідери ОУН (Євген Коновалець, Омелян Сеник та інші) мали офіційне литовське громадянство. 1939 року, відповідно до пакту Молотова – Рибентропа, землі Литви, як і землі Західної України, перейшли до СРСР. 1989 року саме на Західній Україні й у Прибалтиці розвивається демократичної рух, який за два роки поклав кінець існуванню Радянського Союзу. Український «самвидав» у 1989 – 1990 роках друкувався переважно саме на території Литви. 1989 року з ініціативи Литви на території Радянського Союзу (також і України) було актуалізовано гасло «За нашу і вашу волю!». 1991 року Литва була одною з перших держав, які офіційно визнали Україну. На жаль, наприкінці 90-х років українсько-литовські відносини послабилися.

Останнім часом відносини між Україною і Литвою помітно оживилися. У жовтні минулого року планувався офіційний візит прем’єр-міністра України Віктора Януковича до Вільнюса та Риги, однак через події навколо Тузли він був перенесений. У січні 2004 року Вільнюс відвідав Леонід Кучма. Зокрема, під час візиту відбулася зустріч Кучми з Паулаускасом. Саме тоді Паулаускас – який на той час очолював сейм Литовської Республіки – ініціював розвиток більш тісних міжпарламентських зв’язків між Україною і Литвою.

Литовські політики зараз як ніколи зацікавлені в розвитку відносин з Україною. Після охолодження відносин між Києвом і Варшавою саме Литва хоче запропонувати Україні статус посередника між нашою державою та Європейським Союзом. Литва може запропонувати діючу програму інтеграції України до ЄС і НАТО, а також надати правову допомогу в налагодженні відносин між Україною та Заходом.

Наявність традиційних протиріч між польськими і литовським зовнішньополітичними відомствами може бути використана Україною – якщо тільки на Печерських пагорбах правильно розшифрують і зрозуміють головний месседж Паулаускаса. Просто так до Києва не їздять – та ще і з офіційним візитом, та ще і з першим візитом як виконувача обов’язків президента. Києву, швидше за все, буде надано можливість виходу із ситуації, що створилася, коли доводиться погоджуватися на роль пасивного гравця на полі, де грають гіганти – Росія і Захід. Візит Паулаускаса може реанімувати ідею Балтійсько-Чорноморського співробітництва, ніколи успішно поховану авторами альтернативного проекту – ГУУАМ. Чим більш очевидною буде неспроможність «нафтової основи» ГУУАМ, тим більше актуальною буде ідея Балтійсько-Чорноморского співробітництва.

Паулаускас спробує переконати Київ, що Вільнюс ментально, політично й економічно ближчий і вигідніший, ніж, наприклад, Баку чи Ташкент. Тим більше, можливим є вироблення загальних планів розвитку, а також упорядкування двох зовнішньополітичних векторів – вектора євразійського (ГУУАМ) і вектора європейського (передусім – через відносини з Литвою).

Знову-таки: у світі створюється сприятлива кон’юнктура для розвитку українсько-литовських відносин. Наприклад, газова сварка між Росією і Бєларуссю створює передумови для більш успішних переговорів з цією державою, яка розділяє Литву й Україну. Зацікавленість в адвокатських послугах Литви відносно України виявляють і в Брюсселі, і у Вашингтоні. Розвиток стратегічних партнерських відносин між Литвою й Україною може призвести до зростання значення Литви і литовського фактора в Прибалтиці в цілому.

Тому візит Паулаускаса вигідний і для Литви, і для України. Головне, щоб в Україні після завершення візиту про нього не забули. Інакше повториться ситуація програшу, яка спостерігалася вже неодноразово у зовнішній політиці, через яку були втрачені десятки найцікавіших зовнішньополітичних ініціатив нашої держави. Виходить якась маніловщина: ми щось починаємо і не завершуємо... Можливо, Литва та високий гість, який відвідав з візитом Україну, допоможуть нам позбутися маніловщини?

Андрій Моржковський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus