УКРАЇНА

00:12

08.12

Офіційний наступник Уго Чавеса винрав вибори президента Венесуели

Офіційний наступник Уго Чавеса винрав вибори президента Венесуели

Результат президентських виборів уперше за останні 14 років виявився суперечливим і тривожним для регіону

Підсумок недільних виборів, у ході яких змагалися Ніколас Мадуро, офіційний наступник Уго Чавеса, і нещодавній суперник останнього Енріке Капрілес, показав, що розрив між прихильниками і супротивниками «чавізму» скоротився до 235 тис. голосів (при майже 15 млн., які взяли участь у голосуванні). Мадуро, за даними виборчої ради, взяв 50,7% голосів, а Капрілес — 49,07%.

Варто нагадати, що 1999 року нині покійний Чавес обійшов свого конкурента Саласа Ремера на понад 16%, 2000-го він розгромив колишнього побратима Франсіско Карденьяса з результатом у 59,76%, а 2006-го отримав 74% голосів у перегонах із Мануелем Розалесем.

Але торік у жовтні Чавес несподівано набрав менше, ніж на зорі своєї слави. Він лише на 9% випередив Енріке Капрілеса, молодого губернатора провінції Міранда. Важко сказати, що саме стало причиною такого провалу — хвороба президента, молодість і енергійність опонента чи рецесія і розчарування мас. Проведена Ніколасом Мадуро девальвація болівара на 38% вдарила по кишені обивателя. Порожні полиці в магазинах, імпорт продовольства, колапс сільського господарства — все це зіграло на користь Капрілеса і зараз. Країна розкололася навпіл.

І хоча покійний команданте забезпечив перемогу своїй партії, вона може стати пірровою: ідея Боліваріанської революції втрачає популярність, і нинішнім чавістам може просто не вистачити харизми на продовження соціалістичних реформ.

Лідер опозиції вперше за 14 років не визнав результатів виборів і зажадав ручного перерахунку голосів. Заразом рада вже заявила, що результат голосування не може бути переглянутий. Капрілес, у свою чергу, вказав на 300 тис. порушень, про які йому нібито відомо.

Претензії Капрілеса і простота виконання його вимоги зумовлені характером процедури виборів, що практично повністю автоматизована і передбачає звірку кількості електронних відміток про голосування з паперовими бюлетенями. Так що маніпуляції з серверами нібито позбавлені сенсу. А втім, як ми знаємо, потрібного результату можна досягти, впливаючи на виборця або обійшовши процедуру.

Приміром, чавісти мають своєрідний адмінресурс. За даними перепису 2011 року, у Венесуелі налічується трохи менше 29 млн. жителів, майже третина з яких — бідняки. Головним посвідченням особи є внутрішній паспорт — седула — ламінована картка з відбитком великого пальця. У міських нетрях, куди не ризикують потикнутися не тільки переписувачі, а й поліцейські, трапляється, що хтось узагалі обходиться без седули, а у когось їх кілька, причому на різні імена. При цьому біднота традиційно голосує за чавістів.

Венесуельські опозиційні блогери звернули увагу на державну програму під назвою Mision Vivenda. Програма роздає житло людям, які втратили житило, або мають житлові проблеми. Опозиція підозрює, що ті, хто отримав такі квартири або стоїть у черзі, голосують за уряд не тому, що він їм подобається, а тому, що бояться втратити дах над головою, перспективу його отримання або навіть роботу. І справді, будівельний сектор країни зростав і 2012-го, нелегкого року. Та Венесуелі гостро потрібні інвестиції. Адже всі фінансові ресурси було кинуто на забезпечення перемоги Чавеса 2012 року. Посилюється інфляція, очевидними є перебої з подачею електроенергії та поставками основних продуктів харчування.

Мадуро назвав подібну критику інсинуаціями. І, зрозуміло, натякнув на сили, що стоять за ними: «Сьогодні Латинська Америка переживає величезне політичне та громадське відродження — другу незалежність — після тих десятиліть, коли вона жертвувала своєю суверенністю і свободою на користь світових держав і міжнародних інтересів».

Він лукавить про незалежність. Венесуела має рекордні підтверджені запаси нафти, сукупний обсяг яких оцінюється майже в 300 млрд. барелів, можливо, поступаючись лише Саудівській Аравії. Таке багатство не може залишатися без нагляду. Тому в епоху Чавеса відбувався трансфер суверенності Венесуели від патронату США до патронату з боку Росії і Китаю.

Очевидно, за його наступника цей дрейф продовжиться. Якщо, ясна річ, Мадуро зуміє утримати ситуацію під контролем. Тим часом, унаслідок неоднозначного підсумку виборів і явного розколу суспільства, країна вступає в смугу відкритої політичної нестабільності. Про фронт другої холодної війни не йдеться, проте Пекін, Москва і Вашингтон неминуче зіткнуться на венесуельському майданчику.

Якщо нинішня криза не розв´яжеться за допомогою компромісу, це відкриє можливість, якщо не для громадянської війни, то як мінімум кольорової революції. Тим більше що Капрілес відповідає критеріям її вождя. Молодий — 40 років. Корпоративний юрист, що навчався в Амстердамі та Колумбійському університеті в Нью-Йорку. Прагматик і критик ідеологічної одновекторності у зовнішній політиці. Помірний ліберал, що симпатизує бразильському соціал-реформістському шляху і називає екс-президента цієї країни Лулу да Сільву своїм натхненником. Він здатний повернути Венесуелу до повноцінної участі в Організації американських держав (ОАД) і знерухомити вісь Каракас — Тегеран — Мінськ. Незручність Капрілеса-революціонера для КНР і РФ пояснюється не тільки їх негативним ставленням до кольорових революцій і традиційним несприйняттям такого механізму зміни влади. Головне, зрозуміло, — економіка. Доля китайських кредитів і нафтовидобувних СП з Росією опиниться під питанням. Останній пункт дуже цікавить і США: американські видобувні компанії можуть повернутися до Венесуели.

Республіка видобуває понад 3 млн. барелів нафти на добу, 2,5 млн. з яких іде на експорт, головним чином у США і Китай, що робить її п´ятим світовим експортером нафти. Крім того, саме Каракас на нафтові гроші фінансує махровий антиамериканізм на південь від кордонів США, а також у Білорусі і, можливо, на Близькому Сході.

А втім, навіть якщо Білий дім поставить на Капрілеса, це не обов´язково посилить позиції США. Вашингтон намагається пом´якшити тональність відносин з Москвою і Пекіном, будучи обтяжений внутрішніми реформами і відповідальністю за близькосхідні процеси. Однак у разі громадянського конфлікту на могилі Чавеса Америці все одно не вдасться уникнути гучних звинувачень у тім, що вона продовжує проводити імперіалістичну політику в Латинській Америці.

Кредити та нафта

Протягом останніх п´яти років державний Банк розвитку Китаю надав Венесуелі кредитів на суму $42,5 млрд. Крім того, 2008 року було створено Національний нафтовий консорціуму (ННК), в який увійшли Роснєфть, Лукойл, Газпромнафта, TNK-BP і Сургутнєфегаз. Мета — співпраця у сфері видобутку та переробки вуглеводнів з державною венесуельською компанією Petrуleos de Venezuela. 2010 року було створено спільне підприємство PetroMiranda для розробки нафти на блоці Хунін-6, де 40% акцій отримали росіяни і 60% венесуельці. Та останнім часом у нафтовій співпраці спостерігається застій, що привів до виходу Сургутнєфтєгазу зі складу консорціуму і продажу частини його акцій Роснєфті. Проте в кінці вересня 2012 року було підписано угоду про спільний видобуток вуглеводнів на родовищах Карабобо-2. Загальні інвестиції в нафтові проекти до 2019 року повинні становити $46 млрд., з них $17 млрд. — російські кошти. Росія непогано закріпилася у венесуельській нафтової промисловості, і 2013-го видобуток на спільних підприємствах, як очікується, досягне 50 млн. т. Важливо, що Венесуела серед основних покупців російської військової техніки і зброї. На початок поточного року обсяг підписаних контрактів з Рособоронекспортом становив $11 млрд.

Теги: криза, влада, Ніколас Мадуро, Венесуела

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus