УКРАЇНА

04:32

24.09

Нинішній керівник відомства В’ячеслав Кириленко остаточно увійшов у клінч зі спільнотою активістів культурного середовища

Нинішній керівник відомства В’ячеслав Кириленко остаточно увійшов у клінч зі спільнотою активістів культурного середовища

Мінкульт і чарівний перстень

0

«Креатив» нинішнього керівництва Мінкультури в питаннях взаємодії із культурним середовищем нічим не відрізняється від ініціатив епохи Януковича

Міністерство культури України (точніше, його керівництво), здається, робить все, щоб відомство знову перетворилося на «пральню». Точніше, не так. Все, що б не робило нинішнє керівництво Міністерства культури, викликає бажання знову написати на вивісці цього відомства слово «пральня». Насамперед тому, що відомий анекдот отримав днями конкретне втілення. Скандальна перепалка в Twitter представника Мінкульту з громадськістю з приводу того, як правильніше вести комунікацію із зовнішнім світом, стала підтвердженням того. Через кілька днів на Twitter Мінкульту спливло миле повідомлення: «Доброго дня усім!

І перепрошую. Мене звати Юлія, відтепер я наповнюватиму Mincult_ua. Готова до критики, але сподіваюсь на дружну пораду». Як у відомому мультфільмі про чарівний перстень: «Що, новий господарю, треба?». Нічого вже, правда, не треба, комунікаційне завдання провалено, всім видно, що робиться спроба реваншу шляхом заміни гравця. Але і за це спасибі. Будемо чесними — при тому ступені недовіри до Мінкульту в нинішньому його форматі, при тих рівнях навантаження та зарплат клерків відомства, які є зараз, робота там, як кажуть, — пекельне пекло.

Повернімося до чарівного перстня з мультфільму. За точно такою ж схемою вибудовувалася комунікація і з іншого питання — пріоритети діяльності Мінкульту. Як відомо (і про це не писав тільки лінивий), нинішній керівник відомства В’ячеслав Кириленко, який почав свою діяльність на браваді бувалого функціонера радянських часів, тепер уже остаточно увійшов у клінч зі спільнотою активістів культурного середовища. Опора на лояльних до будь­якої влади співачок, режисерів і художників не виправдала себе. Їхні захоплені вигуки в Facebook «які ж цікаві ідеї обговорюються!», доповнені селфі в антуражі представників колегії Мінкульту, не наби­рають достатньої кількості лайків і репостів. Тим часом активне середовище вирує та вимагає видимих реформ (аж до самоліквідації Мінкульту). Обговорювати все це в режимі прямого спілкування керівництва відомства неприємно (розмова незмінно переходить в перепалку) і незручно (краще зібрати тих, хто робить селфі, — там завжди знайдеться підтримка).

Тому Мінкульт шукає варіанти, як би довести вищому керівництву, що навіть без реформ можна відповідати сподіванням громадськості. Цифри для начальства завжди важливіші за зміст. І такий варіант знайшовся. І думати довго не довелося — ось же він, 2013 року. І це згаданий чарівний перстень: «що, господарю, треба?».

А треба просто взяти участь в онлайн­опитуванні «Креативна Україна», оголошеному днями Міністерством культури. Кожен бажаючий, як сказано в умовах опитування, може запропонувати захід, зміну до законодавства у сфері культури, метод оптимізації роботи установ, підпорядкованих Міністерству культури, або будь­яку іншу корисну для суспільства ідею. Десять «кращих» (в лапках, тому що критерії того, що вважати кращим, не визначено) ініціатив будуть виставлені на онлайн­голосування. З них відберуть п’ять, і вже їх візьметься реалізувати Мінкульт.

Точно такий варіант восени 2013 року пропонував міністр культури Леонід Новохатько. Він оголосив аналогічний конкурс «Ярмарок ідей для культури». За умовами конкурсу не було зрозуміло, які саме ідеї збирають — проведення концерту або «корисний для суспільства задум». До того ж, часу для збору ідей було (як і зараз) — трохи менше місяця. Це тому, що конкурс оголосили восени, а на фінансування з бюджету відібраних проектів треба було підготувати купу погоджувальних паперів. В експрес­режимі при тій владі це було неможливо. За нинішньої влади, на жаль, теж. Загалом, ідея конкурсу Новохатька вже на момент її оголошення виглядала настільки нездійсненною, що члени журі «Ярмарку», за інформацією «k:», ледве­ледве домовилися зібратися й обговорити подані проекти хоча б заради пристойності. Але — зібралися і вибрали (вже коли в країні йшла «революція гідності»).

І тут іронія з кільцем теж доречна. Тому що відібрані проекти (чарівні за змістом) ніяким чином не співвідносилися з порядком денним країни. Судіть самі. 10 лютого 2014 року (!) було оголошено, що 80 тис. грн. від Мінкульту отримав проект «Архітектурний лікар». Його мета, як сказано в анотації, — «навчити бажаючих малювати та разом із небайдужими мешканцями і дітьми мікрорайону розмальовувати дитячі майданчики та глухі похмурі стіни технічних будівель». 120 тис. грн. було присуджено проекту «Волинський серпанок», в рамках якого майстрині зуміли відновити унікальний жіночий серпанковий костюм. Далі перелічувати не будемо. Схема зрозуміла — заявляйте хоч «міст анженерної системи», а ми подивимося. Кільце ідейно­фінансової нерозсудливості замкнулося.

Така ж ситуація повторюється зараз, тільки з ще більш цинічним підтекстом. Культурна бюрократія, яка «пишається суспільним ладом», запрошує накидати ідей «знизу», як нам облаштувати культурну сферу. Не проводячи апріорі непростий діалог із експертним середовищем, а вчиняючи простіше — пишіть нам на пошту. Ми відберемо п’ять ваших ідей. І, якщо не буде Майдану­3, можливо, навіть профінансуємо. А взагалі, нічого не обіцяємо (Новохатько хоча б анонсував бюджет конкурсу — 1 млн. грн., Кириленко про це навіть не подбав). Це — типова совкова «пральня». Можна дзвонити, можна писати. Результат відомий.

Фото: PHL

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus