УКРАЇНА

06:01

08.12

Проблема вибіркового правосуддя щодо українського екс-прем´єра стала наріжним каменем зовнішньої і внутрішньої політики країни. При цьому сама Юлія Тимошенко в суспільному сприйнятті перетворилася на політичне явище і навіть якусь абстракцію

Минуло рівно три роки від початку кримінального переслідування відставленої з посади глави Кабміну Юлії Тимошенко. 28 квітня 2010 року її наступник на прем´єрській посаді Микола Азаров заявив, що дії уряду Тимошенко завдали збитків державі на 100 млрд. грн., у зв´язку з чим екс-прем´єр і посадові особи мають понести кримінальну відповідальність. Після цього все частіше на міжнародних зустрічах високих українських чиновників звучало прізвище Тимошенко, а після її арешту в серпні 2011-го — в обов´язковому порядку. Перебування екс-прем´єра за гратами вже одного разу зірвало підписання Україною угоди про асоціацію з Євросоюзом у грудні 2011-го, а в разі відмови Києва звільнити екс-прем´єра подібне повториться і на Вільнюському саміті в листопаді цього року, що поставить хрест на євроінтеграційних прагненнях нашої країни. «Фактор Тимошенко» з постійною циклічністю поглиблює внутрішньополітичну кризу, а сама засуджена лідерка «Батьківщини» лише трохи поступається Президенту Віктору Януковичу за згадуваністю в інформаційному просторі країни і помітно превалює за її межами.

Підсумком трирічної атаки на лідерку опозиції є красномовний факт: довести мільярдні збитки від діяльності прем´єра Тимошенко досі так і не вдалося. Кримінальні справи про гроші Кіотського протоколу та машини швидкої допомоги для сільської місцевості розвалилися, а сім років в´язниці за газову угоду з Росією під час «газової війни» 2009 року весь світ вважає покаранням за суто політичне рішення. Солідарні з світовою громадськістю і жителі України. Так, у жовтні 2011-го, відразу після оголошення суддею Печерського суду Кіреєвим свого остаточного вироку, 54% українців назвали кримінальні справи проти Тимошенко політичним переслідуванням, а 27% — дотриманням законності (дані соціологічної групи «Рейтинг»). Що в свою чергу стало каталізатором у педалюванні Генпрокуратурою прив´язки Юлії Володимирівни до бандитських розбірок «неспокійних 90-х». Справи про ЄЕСУ і вбивство Євгена Щербаня мали переконати громадськість у злочинному минулому олігарха Тимошенко, яка в боротьбі з конкурентами йшла на все. А втім, її ребрендинг у «нового Лазаренка» дощенту провалився, про що знову ж таки свідчать соціологічні дослідження. За даними КМІС, отриманими у березні, 76% українців не вірять у те, що Тимошенко замовила вбивство Щербаня.

Єдине, в чому влада змогла досягти інформаційного успіху, це в переконанні багатьох про серйозні проблеми лідера опозиції зі здоров´ям. Тим більше що до арешту вона була в хорошій фізичній формі, та й дрівець у вогонь з приводу хвороби Тимошенко постійно підкидають і її захист, і її політичні соратники. Уже цілий рік Юлія Володимирівна перебуває в харківській залізничній лікарні. Переїзд став можливий після міжнародного скандалу з отриманням нею тілесних ушкоджень у Качанівській колонії. З часом до лікування Тимошенко долучилися німецькі лікарі, але їхня робота, як і саме перебування хворої в палаті, були перманентно ускладнені діями влади. Коли 8 січня ув´язнена оголосила акцію громадянської непокори, багато протрактувати це як спробу вкотре нагадати про себе. Однак проблему можна було вирішити за кілька хвилин, адже Тимошенко вимагала просто демонтувати в палаті камери відеоспостереження, вивести караул, який чатує біля її ліжка цілодобово, а також замінити чоловіків-наглядачів жінками. Але все затягнулося надовго. Проблема дійсно вирішилася за лічені хвилини, коли Президент особисто наказав працівникам пенітенціарної служби задовольнити вимоги ув´язненої. Але неприємний осад залишився.

З боку це виглядає так, що загнана в глухий кут Банкова вже не здатна генерувати будь-який креатив у цьому напрямі. А от нашим міжнародним партнерам нічого вигадувати, власне, й не потрібно. У діалозі і з Заходом, і з Росією засуджена лідерка опозиції є залізобетонним аргументом для відмови йти назустріч, насамперед в економічному аспекті. Замороження програми співпраці з боку МВФ і провал переговорів про зниження ціни на російський газ пов´язані з «чинником Тимошенко» навіть не опосередковано, а безпосередньо. У політичному аспекті Євросоюз встановив для «демонстрації Україною демократичного прогресу» чіткий травневий дедлайн. Замість набуття спокою українські віпи через застосування практики вибіркового правосуддя заробили собі явний «геморой». Прийнята півроку тому сенатом США жорстка резолюція відкрила шлях для застосування конкретних санкцій, з чим вже зіткнувся перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін. У кулуарах Європарламенту вже пропонують позбавити шенгенської візи «спонсорів Партії регіонів». Котрий місяць в Україні поширюються чутки про те, що низка провладних бізнесменів мали у своїх банках у Європі та Америці важкі розмови з настійною рекомендацією про переказ коштів куди-небудь. Ситуацію погіршує криза на Кіпрі і серйозні проблеми з іншими податковими гаванями, що, втім, ніяк не пов´язано з «чинником Тимошенко», але доповнює для деяких відчуття апокаліпсису, пов´язаного з ім´ям Юлія.

Після помилування Януковичем ще одного знакового в´язня сумління Юрія Луценка, спостерігається шквал адресованих Президенту звернень учинити так само і щодо екс-прем´єра. До подібних закликів західних політиків і українських опозиціонерів, до яких влада вже звикла, додалися петиції від відомих українських дипломатів і неформального «клубу політологів», причому практично в повному його складі. Гасло «Юлі — волю!» є одним з головних під час опозиційної акції «Вставай, Україно!», а вимога звільнити Тимошенко з в´язниці входить в обов´язкову програму риторики будь-якого політика, який хоча б зрідка критикує владу. Однак хай що там стверджують позірні і щирі прихильники звільнення Юлії Володимирівни, для будь-якого з лідерів парламентської і непарламентської опозиції її вихід з в´язниці означатиме значний утиск власних політичних амбіцій. Навіть перебуваючи за гратами, екс-прем´єр має кращий рейтинг згадуваності в українських ЗМІ, ніж сукупно Віталій Кличко, Арсеній Яценюк та Олег Тягнибок. А на волі керівник «Батьківщини» не тільки перелопатить усі наявні опозиційні розклади, а і радикально змінить український політичний ландшафт у цілому. Тож на плаву залишаться лише ті опозиціонери, хто почав підготовку до майбутньої реальності вже зараз.

 І останнє. Ізолювання Тимошенко від суспільства, котре триває вже 21 місяць, боляче вдарило по її харизмі публічного оратора. Спілкування за допомогою листів, які зачитують її дочка Євгенія Тимошенко та захисник Сергій Власенко, цю проблему вирішити не можуть у принципі, для цього потрібен живий контакт із суспільством. Так, Юлія Володимирівна регулярно дає зрозуміти, що знає про всі події і навіть задає глобальні тренди, як це сталося на прикладі об´єднання опозиції. Але проблема з комунікацією нікуди не поділася, а оперативний контроль над політичними процесами не може здійснюватися із-за грат апріорі. Перетворення Тимошенко на символ, прапор, плакат і інші абстракції позбавляють її основоположних рис реального політика, і якраз на цьому влада може поставити собі «залік».

Теги: Юлія Тимошенко, влада, Євросоюз

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus