УКРАЇНА

22:13

23.03

Влада

Венесуельські уроки для України

0

Якщо прискіпливо поглянути на фігуру президента Венесуели Уго Чавеза, то в його діях можна побачити натяки на те, як може розвиватись Україна після виборів.

Позбавитель народу

Заяложена фраза «любов – сліпа», виявляється, може стосуватись, серед іншого, й політики. Принаймні, у Венесуелі. 15 серпня венесуельський народ вкотре висловив підтримку президенту, що розвалив економіку і привів країну на поріг громадянської війни.

Колись із Уго Чавезом пов’язували великі сподівання. 98-го він прийшов до влади на лозунгах зміни політичної системи і перерозподілу національного доходу на користь бідних, які складали 80% загального населення. Популярність його була такою, що на вільних виборах до Конституційної асамблеї 99-го, 125 місць із 131 обійняли люди з його оточення. Причини зрозумілі: Чавез обіцяв подолати прірву між білими представниками середнього та вищого класу та кольоровими бідняками.

Однак не все так виявилось просто. Бо наскільки Чавез є улюбленцем бідноти, настільки його не любить середній клас, великий бізнес і мас-медіа. Причини, як завжди лежать у економічній площині. Чого вартує бодай те, що він віддав невикористовувані землі великих землевласників бідним.

З мас-медіа у Чавеза склались теж, м’яко кажучи, непрості стосунки. Усі п’ять основних телемереж країни та більшість основних газет різко виступають проти нього.

У квітні 2002 –го він навіть пережив так званий «медіа-путч». Тоді на вулиці Каракасу вийшло близько 500.000 осіб з вимогою відставки президента. 18 осіб було вбито і понад 100 – поранено. У результаті військові офіцери здійснили заколот, і присягу президента прийняв бізнесмен Педро Кармона.

Пізніше виявилося, що чи не вирішальну роль у заколоті зіграли мас-медіа. Усі телеканали країни показали, як люди Чавеза стріляють в мирних демонстрантів. Насправді, кадри були монтажем, причому підготовленими ще до початку акції. Телеканали не показали і альтернативної демонстрації на підтримку Чавеза. Аферу розкрили лише завдяки випадку – зйомкам ірландської телекомпанії, що саме тоді знімала документальний фільм про президента.

У грудні того ж року профспілки, контрольовані великим бізнесом, оголосили загальнонаціональний страйк, що тривав 2 місяці (в тому числі в провідній галузі економіки – видобутку і переробки нафти) і призвів до величезних економічних втрат.

Результати правління

Сказати, що Чавез не зробив нічого, означало би погрішити проти істини. По-перше, він обмежив всевладдя партій. Адже дві основні партії Венесуели (Демократична акція та Християнські демократи) уклали неформальну угоду з метою не допустити до влади жодної іншої політичної сили.

По-друге, запровадив низку соціальних програм, – наприклад, програму імунізації та продовольства для дітей. Дав бідним землю. Привів 24.000 кубинських лікарів, що працюють в обмін на нафту для Куби.

Щоправда, опоненти звинуватили його в політичній мотивації цих заходів, у їх частковості і нездатності вирішити системні проблеми. І дійсно, незважаючи на те, що він дав бідним незнане досі почуття гідності, надмірні соціальні видатки виснажили економіку країни.

Різноманітні соціальні програми для бідних дійсно утримують популярність президента. Хоча знехтуваними залишається сфера традиційних соціальних послуг – середня освіта, охорона здоров’я, що перебувають у стані занепаду.

Помилка Уго Чавеза

Однак основною помилкою Чавеза стало те, що роки його правління призвели до натурального розколу в країні. Середній клас боїться ходити по бідних дільницях, а вулицями столиці їздять озброєні банди «міських партизанів», які грабують заможних білих і змагаються між собою за контроль над сферами впливу та доходи від наркоторгівлі.

Чавез не є унікальним феноменом, притаманним тільки Венесуелі. Його поява на політичній арені країни, його політичний стиль, риторика, і наслідки його правління обумовлені спільними для всієї Центральної та Південної Америки політичними, соціальними, економічними умовами.

Багато з цих передумов знайомі і нам, українцям, і вони можуть призвести до схожих наслідків. Тому вони повинні стати об’єктом уваги інтелектуалів та політиків при конструюванні політичної системи після 2004 року. Для прикладу:

Відірваність еліт від суспільства і зневажання загальносуспільним інтересом

Чавез з’явився на політичній арені тому, що венесуельське суспільство змучилося від нехтування політичної елітою суспільними справами. Доходи від продажу нафти (Венесуела є п’ятим в світі виробником нафти та нафтопродуктів) дозволяли без особливих турбот про структурні реформи підтримувати рівень життя в країні на високому для Латинської Америки рівні. Допоки життя не стало вимагати кардинальних змін.

Спроба реформ 1989 року, що почалася з програми скорочення соціальних витрат, призвела до різкого соціального протесту. Так зване Караказо – великий похід бідних на столицю країни закінчився 200 смертями. Потім, 1992 року група молодих офіцерів на чолі з Чавезом здійснила невдалу спробу перевороту. Обрання Чавеза на посаду президента – логічне продовження цього ланцюгу проявів невдоволення більшості населення станом країни та способом, в який еліти вирішували проблеми.

Домінуюче становище держави і слабке громадянське суспільство

На відміну від Північної Америки, де держава виникла як вільне об’єднання громад, що уклали «соціальний договір», в Латинській Америці громади були народжені державою. Саме держава завжди була архітектором суспільного життя, створювала поселення, міста, творила закони та суд.

Пізніше вона почала організовувати людей в профспілки, партії, громадські організації. Тому і досі турбота про економіку, громадський спокій, сприймається суспільством як обов’язок саме держави.

Можливо, тому історія Латинської Америки – це чергування урядів популістів та військових диктатур. Патерналістської політики, що є можливою лише за сприятливої кон’юнктури, і спроб за допомогою неоліберальних інструментів оздоровити економіку, що призводить до поглиблення майнового розшарування суспільства. Чавез – це реакція Венесуели на один з таких «витків історії».

Україна, для якої кон’юнктура сьогодні є сприятливою, може за кілька років опинитися перед необхідністю робити різки рухи для оздоровлення. Якщо сьогодні не буде вжито рішучих та болючих заходів на випередження, ці рухи можуть призвести до гострих конфліктів між переможцями і переможеними ( менш освіченим сільським населенням, дрібними підприємцями та ін.).

Через латиноамериканську призму наші основні кандидати виглядають популістами, які в боротьбі за маси не мають мужності чи бажання навіть говорити про болючі структурні зміни.

Відтак, той же Ющенко (у разі перемоги) опиниться у складному становищі. Потенційними наслідками його правління може бути або глибока економічна криза (якщо він продовжуватиме наявний курс «патерналістської держави») або гострі соціальні конфлікти та розшарування населення (якщо реформи почнуться).

Всюди в Латинській Америці класові та майнові поділи суспільства накладаються на етнічні та расові. Зміна економічного укладу України, яка очікується з приходом Ющенка, повинна враховувати що наслідки можуть бути різними для Сходу та Заходу. Тоді мовні, культурні, релігійні протиріччя (що зараз знаходяться в зародковому стані) вибухнуть, наслідки чого складно передбачити. І тоді українці стануть трошки більше схожими на венесуельців.

Михайло Грищенко

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus