УКРАЇНА

21:15

18.08

Влада

Кримський транспортний перехід – спроба №5

0

П’ята за числом спроба не базується на конкретному плані подолання перешкод, що прирекли на провал усі попередні.

З початку минулого століття робилися спроби з’єднати транспортним переходом Крим з Кавказом через Керченську протоку, але щораз вони закінчувалися невдачею.

У 1903 році син відомого хіміка Володимир Менделєєв не зміг реалізувати свій проект через відсутність фінансів. У 45-му могутній льодохід завалив тимчасовий міст. У 1954-му через апаратні ігри перевагу у фінансуванні віддали Ленінградській захисній дамбі, а кримчанам довелося задовольнятися поромною переправою. В історії незалежної України причиною провалу стали спроби реалізувати економічний проект суто політичними методами.

Так, у 1994 році питання про будівництво моста ставили представники Республіканського руху Криму, який виступав за возз’єднання з Росією. Вони прагнули налагодити безпосередній зв’язок з колишньою метрополією в обхід території України.

Вдруге ідею об’єднання Росії з Кримом за допомогою триярусного моста висловив мер Москви Юрій Лужков у 1999 році, її, до речі, підтримав тодішній спікер Верховної Ради автономії Леонід Грач. Імітація діяльності навколо проекту особливо активізувалася (аж до створення ЗАТ «Керченський міст», у якому 75% акцій належало уряду Москви) перед парламентськими виборами 2002 року.

Російські експерти не приховували, що будівництво транспортного переходу має велике значення для підтримки російськомовного населення Криму і забезпечення підрозділів морських сил, що базуються на півострові і забезпечують охорону кордонів на Чорному Морі.

На сьогодні з декількох варіантів транспортної зв’язки: будівництво моста, тунельний або комбінований варіант, поліпшення поромної переправи – вибір зупинили на тунелі. Хоча ще в 2001 році, за оцінкою російських фахівців, вартість будівництва різних варіантів тунелю становила більше ніж $2,3 млрд., що було в 1,3-1,6 разу дорожче від запропонованих варіантів будівництва моста.

Найбільш перспективним варіантом серед мостових переходів визнавали будівництво моста на Тузлі, що був дорожчим – близько $1,6 млрд. дол., – але проходив за найкоротшим маршрутом і забезпечував найкращі можливості для розвитку супутньої інфраструктури. Сам губернатор Краснодарського краю Олександр Ткач визнавав, що будівництво дамби, яка спровокувала міждержавний конфлікт, було одним з етапів реалізації цього плану.

Українська сторона проекти будівництва моста оцінювала в $1,4 млрд., а тунелю – $750-800 млн. Окрім того, як з‘ясувалося, будівництво моста негативно вплине на екологію, а сам міст буде досить уразливий у випадку стихійного лиха. Зіграла свою роль і відсутність запасного варіанта для проходження суден через Керченську протоку у випадку такого форс-мажору. Як виявилося, будівництво тунелю позбавлене усіх цих недоліків, але в цьому випадку доведеться враховувати складні природно-кліматичні, гідрологічні та геологічні умови вкупі з високою сейсмічністю в цьому регіоні.

Проте ці складності не зупиняють керівництво Криму, яке підтвердило намір побудувати підземний транспортний коридор. Три тунелі, один з яких буде технічним, завдовжки 15 км, планують побудувати за 3,5 року. Вартість проекту – майже $783 млн. дол. при розрахунковому завантаженні 150 млн. т. вантажів і 15 млн. пасажирів на рік, що дозволить окупити витрати протягом 10 років.

Переваги від реалізації проекту незаперечні. Він дозволить скоротити маршрут на 500 км, або на 12 годин шляху, що своєю чергою позначиться на економії палива та здешевленні вантажопотоку. Створення транспортного переходу через Керченську протоку радикально змінить становище Криму не тільки в системі транспортних комунікацій України, але і Європи. З транспортного тупика Крим перетвориться в транзитну територію в системі міжнародних перевезень, що позитивно позначиться на його економічному розвитку.

Нова транспортна артерія також принесе і геополітичні вигоди. Підтримуваний Європою проект розвитку транспортної інфраструктури ТРАСЕКА, що з’єднує Європу і Азію, іде в обхід території Росії – через Туреччину. Тунель може стати його альтернативою, дозволивши збільшити транзитний потенціал країн-учасниць. Транспортний перехід може служити і для транспортування каспійської нафти далі в західні країни.

Однак і ця, п’ята за рахунком спроба не базується на конкретному плані подолання перешкод, що прирекли на провал усі попередні. По-перше, цей проект виходить за рамки регіонального, і тому для його реалізації необхідна міжурядова угода. Про готовність підписати її найближчим часом повідомлялося вже декілька разів, але далі обіцянок справа не просунулася. Підписання угоди відкладається не тільки через неготовність сторін обговорити конкретні деталі проекту, але й через невизначеність правового статусу Азовського моря та відсутність чіткого визначення морського кордону між двома державами. Однак, враховуючи прагнення українського керівництва забезпечити собі підтримку Росії перед президентськими виборами, ця проблема може бути розв‘язана найближчим часом.

По-друге, усе ще не вирішене питання про те, як проект буде фінансуватися. Для його реалізації планується створити ЗАТ «Керч-Крим», акції якого будуть розподілені порівну між учасниками проекту: по 27,5% належатиме урядам України і Росії, по 20% – Раді міністрів Криму і адміністрації Краснодарського краю.

За словами ініціаторів проекту, хоча зацікавленість у ньому уже висловили фірми з Японії, США, Китаю і декількох європейських країн, ніяких конкретних пропозицій у них наразі нема, а розраховувати на фінансування проекту з бюджетів Росії або України не варто. Крім того, перехід може спіткати доля його європейського двійника – тунелю під Ла-Маншем. Євротунель, що коштував 18,3 млрд. євро, опинився на межі банкрутства через зависоку вартість перевезень. У підсумку неповне завантаження потужностей не дозволило вийти на розрахункові цифри. Адже не відомо, у якому напрямку йтимуть вантажопотоки через 30-50 років, що, безумовно, будуть враховувати іноземні інвестори проекту.

Однак куди більші небезпеки можуть чатувати на транспортний перехід у тому випадку, якщо його вкотре спробують використати в політичних цілях. Після конфлікту навколо Тузли Україна з особливою недовірою буде ставитися до гасел про «об’єднання двох країн» або про «початок возз’єднання колишніх радянських республік», під якими подібні проекти подавалися раніше.

Олена Остроумова

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus