УКРАЇНА

15:49

26.09

Влада

І Бродський, і Ржавський, і слюсар безправний

0

Бажання Михайла Бродського стати Президентом України багатьох змусило іронічно посміхнутися. І багатьох задуматися: а на чиєму полі він грає?

Нинішні вибори нагадують спроби деяких бігунів на короткі дистанції, програвши той або інший чемпіонат, узяти головний приз на марафонській дистанції. Бродський, що програв спочатку виборчу кампанію 2002 року, програв довибори в Одеській області влітку нинішнього року. Тепер він хоче взяти реванш на виборах президентських. І він не самотній. Наталя Михайлівна Вітренко, наприклад, після поразки на парламентських виборах ще двічі зазнавала поразок на довиборах. Тепер вона – серед кандидатів на вищий державний пост. Олександр Ржавський програв не тільки парламентські вибори, а й вибори мера міста Червоний Луч у Луганській області. Однак оптимізм аутсайдерів дійсно невичерпний!

Феномен Михайла Бродського полягає в тому, що він, по-перше, часто говорить те, чого не можуть дозволити собі сказати багато політиків з респектабельним іміджем. Якщо Бродський переконаний, що його співрозмовник – дурень, він скаже йому про це. Якщо не вистачить аргументів – плюне кривдникові в обличчя. Одним словом, Бродського виділяє його безпосередність і незакомплексованість.

По-друге, Бродський є людиною, абсолютно позбавленою твердої ідеологічної основи і яка діє за принципом ситуативної вигоди. Його оточення може то перебувати в опозиції, то знову підтримувати президента. У 2000 – 2001 роках «Яблуко» не підтримувало акції «Україна без Кучми». У 2002 – 2004 роках Бродський уже виступав з позицій революціонера й опозиціонера. У 2001 році Бродський вважався близьким до СДПУ (о), у 2002 році стало очевидно: бізнес-середовище «Яблука» є в опозиції до соціал-демократів. Причина? Із Суркисом і Медведчуком на той час умудрився розсваритися один із фінансових друзів Бродського, бізнесмен Костянтин Григоришин. Під час парламентських виборів 2002 року «Яблуко» називали не інакше, як григоришинським проектом.

Під час виборчої кампанії в Одеській області, а раніше – у Сумській області Бродський користувався підтримкою блоку «Наша Україна».

Зараз Михайло Юрійович заявляє, що йде на вибори з єдиною метою: відібрати голоси в Януковича, розповісти громадськості про його команду. Тобто виступити як союзник «Нашої України». Те, що висування Бродського – це чисто технологічний крок – очевидно. Але чиї ж технологи попрацювали над бажанням Бродського висунути свою кандидатуру?

Варто врахувати один момент. У 2002 році з Бродським працювало кілька політтехнологів, серед яких виділялися імена Олега Медвєдєва і Дмитра Видріна. Нині Медвєдєв перебуває в штабі «Нашої України», а Дмитро Ігнатович Видрін, за повідомленням деяких ЗМІ, перебуває в таборі Віктора Януковича. Відомо, що в Бродського збереглися нормальні відносини і з Видріним, і з Медвєдєвим. Хто ж переконав його висуватися?

Напевно, ні той, ні інший. Це – рішення самого Бродського. Бродський не настільки популярна особистість, щоб мати свій стійкий електорат. І не настільки відома, щоб усерйоз зіпсувати кампанію одному з фаворитів. І коли Бродський говорить, що він буде відривати голоси в Януковича – він просто блефує. Так само, як не зможе він відірвати голоси й у Ющенка.

Швидше за все, Бродський висувається за принципом «вплутатися в бій, а там буде видно». Він розгортатиме бурхливу діяльність, створюватиме хвилі, метушитиметься, але в результаті претендуватиме не стільки на реальний результат, що вимірюється кількістю голосів, скільки на преференції після виборів. Президентські вибори для Бродського – це ще один шанс зміцнитися у великій політиці, у вищій лізі, з якої його вибивають щасливіші конкуренти.

Саме цим – мрією про вищу лігу української політики – і продиктовані дії Бродського, Вітренко, Ржавського і низки інших кандидатів. Адже попереду – 2006 рік, вибори парламентські. Засвітка у виборчій кампанії 2004-го – це початок виборчої кампанії 2006-го. Бродський рекламуватиме не тільки себе, а й «Яблуко». Ржавський – не тільки Ржавського, а і «Єдину родину», Вітренко – не тільки громадянку Вітренко Наталю Михайлівну, а й Прогресивну соціалістичну партію України.

У світлі парламентських виборів для кожного з цих лідерів буде важливо набрати максимально можливий результат (1, 2, 4%) для того, щоб орієнтуватися в подальших діях: чи варто сподіватися на самостійну перемогу на парламентських виборах? Або йти в блок? Якщо йти в блок – то з ким? І на яких умовах? У такому випадку президентська кампанія для низки політиків буде і оглядом політичних та організаційних сил, і своєрідним соціологічним опитуванням з найширшою вибіркою і найімовірнішими результатами – одночасно.

Тому не варто серйозно розглядати претензії деяких політиків на найвищий пост у державі. Не кожен, хто бажає брати участь у виборчій кампанії, мріє про президентське крісло. І не кожен політик з нульовим рейтингом є відвертим ідіотом. Якщо політик йде на вибори – він знає, навіщо йому це потрібно.

Андрій Моржковський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus