УКРАЇНА

04:32

24.04

Влада

«Титану» шукають інвестора. Після того, як вже знайшли?

0

Чутки про підготовлюване передавання на блюдечку з голубою облямівкою титанової галузі України отримали прогнозований розвиток.

Леонід Кучма підписав закон, в якому вказано підвищити ефективність виробництва двоокису титанової руди. А для цього - створити державне титанове підприємство, ймовірно НАК. І відразу після цього віддати до 50 відсотків підприємства новому інвесторові. Необхідні активи (державна акціонерна компанія «Титан» (Армянськ, Крим), Вольногорський гірничо-металургійний і Іршанський гірничо-збагачувальний комбінати), а також інші активи, пов’язані з видобутком ільменітової руди, будуть передані Фондові державного майна.

Коротенько передісторія створення нової держкомпанії виглядає так. Восени минулого року власник титанових ГЗКа держкомпанія «Українські Поліметали» звернулася до Президента України з пропозицією ввести до свого складу ДАК «Титан». Але вже наприкінці 2003 р. Леонід Кучма ухвалив зовсім інше рішення — не вносити «Титан» до складу «Українських Поліметалів», а навпаки, вилучити з їхнього складу Іршанський ГЗК і передати його «Титану».

У лютому цього року «Титан» оприлюднив проект створення СП із британською компанією Peter Hambro Mining, що за однією з версій була представником міжнародної групи Societe Generale, а за іншою – офшорною компанією з російськими коренями. Цієї ж зими український уряд оголосив про наміри створити титановий НАК. Півроку цей процес успішно гальмували, поки недавній президентський указ не поклав цьому край.

Варто зазначити, що нова держкомпанія, хоча й стане досить привабливим з погляду приватизації активом, однак не матиме повного циклу видобутку, переробки і збуту титанової продукції. Її діяльність торкнеться лише видобутку сировини і виробництва діоксиду титану – основного компонента для виробництва лакофарбної продукції. Це, звичайно, схоже на виробничий ланцюжок, однак назвати «Титан України» вертикально-інтегрованою компанією можна було б лише в тому разі, коли при формуванні статутного фонду компанії в нього були б передані промислові потужності з виробництва титанової губки, титанового прокату і фосфатних добрив. Відсутність системного підходу при формуванні статутного фонду «Титану України» свідчить про те, що новий титановий НАК створюється зовсім не для консолідації державних активів і створення могутнього гравця на ринку, а для якихось інакших цілей.

Свідченням цьому може слугувати факт відсутності в оголошеному президентським указом меню ВАТ «Сумихімпром», найбільшого виробника фосфатних добрив, що, як очікувалося, також мало було ввійти до переліку підприємств, з яких ліплять титановий пиріг. Тому, якщо в найближчому для огляду майбутньому підприємство змінить власника і перейде з державної власності у приватну, то, певно, це і буде платою тому, хто пролобіював створення такого НАКу на найвищому рівні.

Отож, ФДМУ протягом ще одного місяця належить створити з усього перерахованого вище компанію, знайти для неї інвестора і передати йому 50% акцій, а також передати в оренду ГЗК. Довго шукати інвестора для титанової НАК Фондові держмайна не доведеться. До українського титану давно приглядається російський бізнесмен Віктор Вексельберг («Альфа-груп», «Ренова»). Підконтрольна йому компанія СУАЛ (Сибірсько-уральська алюмінієва компанія) створила в Україні своє дочірнє підприємство ТАКО (Титаново-апатитова компанія), і незабаром почне розробку Федорівського в Житомирській і Носачівського в Черкаській області родовищ апатит-ільменітових руд, а також побудує новий завод з виробництва двоокису титану.

Потенційними споживачами продукції нового гірничо-збагачувального комбінату і є саме підприємства, поєднувані в «Титані України». Раніше ТАКО неодноразово виходила з пропозиціями створити разом з ДАК «Титан» і «Сумихімпромом» спільне підприємство, одначе поки домогтися цього їй не вдавалося через незгоду менеджменту підприємств.

Якщо проаналізувати можливі варіанти побудови росіянами замкненого ланцюжка виробництва, переробки і реалізації двоокису титану в Україні, то створення нового титанового НАКу, подальша його приватизація і купівля - було б ідеальним варіантом. Але наскільки припущення про причетність Вексельберга і підконтрольних йому структур до створення титанової компанії близьке до дійсності, стане зрозуміло з умов конкурсу на вибір інвестора для нового НАКу. Адже Фонд держмайна України вміє майстерно зашивати ім’я інвестора в саме питання «Хто стане переможцем?». І тоді виявиться, що Федорівське родовище апатит-ільменітових руд розробляється «Реновою» зовсім не випадково, а для того, щоб виконати одну з умов конкурсу з продажу титанового НАКу, наприклад, «виробництво продукції для підприємств титанової промисловості на території України».

Нагадаємо, що «Ренова» наприкінці минулого року стала власником 14% акцій Верхньосалдинського металургійного виробничого об’єднання (Росія) - найбільшого у світі виробника титанової губки і титанових напівфабрикатів. Це підприємство, своєю чергою, придбало завод з виробництва титану в США. Це, а також низка інших набутків дозволять Вексельбергу контролювати, крім ринку СНД, ще й американський ринок титану.

Яким би неупередженим був погляд на термінове розпорядження Президента про створення титанового НАКу, він не може не помітити сліду ще однієї зацікавленої сторони. Двоокис титану використовується в металургії для виробництва титанового прокату, чим в Україні займається лише одне підприємство – контрольований «Інтерпайпом» Нікопольський Південнотрубний завод, точніше, підприємства, створені на його базі. Зв’язки ж власника «Інтерпайпа» Віктора Пінчука з власником «Альфа-груп» Віктором Вексельбергом досить давні й міцні. Та й те, яким шляхом створюється НАК – президентським указом, а не урядовою постановою, як передбачалося раніше, свідчить про причетність В. Пінчука до ухвалення цього рішення.

Наслідком створення титанової держкомпанії в тій редакції, що її припускає указ президента, справді може стати поява вертикально-інтегрованої компанії, однак, на жаль, не української, а російської. Адже титановий НАК створюється не за принципом побудови замкненого виробничого ланцюжка, а за принципом «чого не вистачає Вексельбергу».

Ігор Воробйов

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus