УКРАЇНА

09:22

27.05

Влада

Транснаціональна корпорація «Євросоюз»

0

Україну не пускають до Євросоюзу не тому, що вона ще «не дозріла», – просто вона не відповідає інтересам корпорації.

29 червня на надзвичайному самміті в Брюсселі лідери Європейського Союзу мають визначитися з кандидатурою нового голови Єврокомісії. Він замінить на цій посаді Романо Проді, чиї повноваження закінчуються у жовтні цього року. Пошуки наступника голови Єврокомісії стали показовими з багатьох сторін.

На попередньому самміті ЄС, що завершився в Брюсселі минулого тижня, затвердити кандидатуру нового голови Єврокомісії не змогли. Два фаворити – прем’єр Бельгії Гі Верхофстадт і комісар Єврокомісії британець Кріс Паттен – вибули зі списку претендентів через недостатню кількість голосів на свою підтримку. Франція і Німеччина, які лобіюють Верхофстадта, не змогли знайти компроміс з Британією і Італією, які підтримують Паттена. Це, хоч і непряме, але все-таки ще одне свідчення на користь того, що всередині Євросоюзу немає єдності навіть з приводу кандидатури на таку посаду, як голова уряду умовної держави за назвою Євросоюз. Щоправда, згідно з новою європейською конституцією, ця посада відтепер буде постійною, а сама Єврокомісія одержить могутні важелі впливу на національні бюджети. Очевидно, європейцям набридли глузування американських політиків з приводу зміни раз на півроку голови Єврокомісії.

Після того, як з дистанції зійшли основні претенденти, постали декілька кандидатур: португальський прем’єр Баррозо, президент Європарламенту Пет Кокс, австрійський канцлер Вольфганг Шоссель, прем’єр Люксембургу Жан-Клод Юнкер і ірландський прем’єр Берті Ахерн. Варто зазначити, що найбільш «прохідною» уже сьогодні називають кандидатуру ірландця Пітера Сазерленда. Сазерленд, на відміну від інших претендентів, не є головою уряду європейської країни, він голова ради директорів British Petroleum, а також голова ради директорів інвестиційного банку Goldman Sachs International, у минулому був першим генеральним директором Всесвітньої торговельної організації. Відсутність досвіду роботи у найвищому дипломатичному ешелоні у його випадку цілком компенсує причетність до найбільших світових транснаціональних корпорацій — британського нафтового і американського інвестиційного монстрів.

Чи вдасться Євросоюзу стати альтернативою США і Росії і домогтися бажаного впливу у світі, справа часу. Поки ж необхідно оцінити, чим може обернутися для України як це призначення, так і інші успішно реалізовані транснаціональними корпораціями лобістські проекти. Для цього варто проаналізувати досвід просування інтересів транснаціональних корпорацій (зокрема тих, що лобіюють Пітера Сазерленда) на ринки інших держав, наприклад Росії.

І British Petroleum, і Goldman Sachs мають серйозні інтереси в Росії. ВР володіє найбільшою російською нафтовою компанією ТНК і тісно співробітничає з Кремлем, а Goldman Sachs, вкупі з іншими американськими лідерами фінансового і фондового ринків, недавно оголосила про свій намір забезпечити активну присутність на російському ринку. Аналітики за невинним здавалося б бажанням завоювати новий ринок вбачають пряму загрозу російському капіталу. За їхніми оцінками, мета приходу американських інвестбанків в Росію - створити можливість вкладати доларову готівку, від надлишку якої страждає американська економіка, у російські реальні активи і цінні папери. Найсміливіші з-поміж російських експертів, як зазначає газета RBC-daily, не виключають і того, що американські інвесткомпанії вже давно почали реалізовувати схему одержання не тільки вільних активів, але й тих, які вже перебувають у приватній власності. Суть її в тому, що не без участі американського капіталу на найвищому державному рівні у РФ ініціюється переоцінка уже приватизованих об’єктів. Якщо вартість купівлі підприємства виявиться нижчою за ринкову (а, як правило, саме так і відбувалося під час приватизації на пострадянському просторі), власнику запропонують додатково емітувати відсутню кількість акцій і безоплатно передати її державі, в іншому випадку проти сьогоднішнього власника рано чи пізно буде порушено кримінальну справу.

Припущення російських експертів дуже схоже на правду, адже описана ними схема занадто нагадує ситуацію з колись найбільшою російською компанією «ЮКОС», яка сьогодні цілком серйозно вирішує, що краще – віддати свої активи російській владі чи почати процедуру банкрутства.

Ще одним доказом того, що російській фінансово-промисловій еліті найближчим часом загрожує переділ власності, служить заява голови Рахункової Палати РФ Сергія Степашина про те, що його відомство вже почало оцінювати вартість російських підприємств на момент їхньої приватизації. Наступні кроки російської влади в цьому напрямку легко спрогнозувати.

На питання, чим це обернеться для України, можна навіть не відповідати. Ця схема цілком спрацює і в нас. І розмови про реприватизацію в Україні вже давно перестали бути тільки розмовами. Першою ластівкою став позов Генпрокуратури у Вищий господарський суд про незаконність продажу держпакета UMC російській компанії МТС. Російські і американські компанії, що брали участь у конкурсі з продажу держпакета «Криворіжсталі», намагалися не стільки купити держпакет, скільки одноголосно розповісти всьому світові про те, що продаж найбільшого металургійного підприємства в Україні пройшов нечесно, тому що перемогли українські компанії. Епопея в такому ж дусі напевно продовжиться під час продажу держпакетів підприємств, які входять в «Укррудпром». Російський «Євразхолдинг», який програв конкурс з «Криворіжсталі», уже заявив про намір поборотися за українські ГЗК.

Варто завважити, що паралельно з розборками з «ЮКОСом» на найвищому рівні в інформаційному просторі Росії широко розгорнули кампанію проти олігархів, яка навряд чи скоро закінчиться. І її дуже чітко і грамотно вписали в очікування виборців. Кожну людину, яка хоч би трошки застали часи Радянського Союзу, дратуватиме красивий успішний сорокарічний чоловік, який, замість спитися, за десять-п’ятнадцять років побудував власну фінансово-промислову імперію. І пострадянському виборцю, особливо українському, з віковою національною традицією за назвою «моя хата скраю», ніколи не збвгнути, що його класовий ворог — це зовсім не успішні Пінчук, Ахметов, Ярославський або хтось інший, хто зміг розбудувати бізнес в Україні, і що початковий період формування капіталу у будь-якій країні далекий від біблійного уявлення про мораль, але саме з нього має розпочатися розвиток сильної економіки.

Саме на цих «амфібіозно-асфіксивних» (простіше кажучи, це коли жаба душить) настроях електорату придумали як зіграти... транснаціональні корпорації, чия стратегія припускає поглинання національних фінансових еліт ще в зародку. Цілком логічним на цьому тлі виглядає версія про те, що ліві політичні сили в Україні фінансуються не Штатами, не Європою і не Росією, а саме транснаціональними корпораціями. Окрім цього, якщо уважно придивитися, сама ідея єдиного європейського ринку, довкола якої створюється ЄС, є не що інше як трансєвропейська корпорація.

Як цинічно це не звучить, але звичайний день звичайної людини в нашому світі сьогодні виглядає саме так:

Підйом.

Nokia, Colgate, Nescafe, Hochland, Orbit.

Renault, Compaq, Epson, Nokia, Nokia, Nokia.

McDonalds, Coca-Cola, Orbit.

Compaq, Epson, Nokia, Nokia, Nokia. Renault.

Tuborg.

Tuborg.

Tuborg-Tuborg-Tuborg-Tuborg.

Nokia... Nokia.

Durex.

Соlgаtе.

День скінчився.

Для країн з розвиненою економікою це не є проблемою: світові бренди на національних ринках конкурують з вітчизняними. Для України, яка з’явилася на карті світу тринадцять років тому, може виявитися не під силу конкурувати зі світовими монстрами.

Те, що Пітер Сазерленд як висуванець транснаціональних корпорацій може незабаром очолити Єврокомісію, показово. Європейський Союз дедалі більше перетворюється з ефемерного політичного об’єднання в єдину мегакорпорацію з чітко налагодженим механізмом взаємодії окремих елементів та з чіткою стратегією наступу на нові ринки. Україну не пускають до Євросоюзу не тому, що вона ще «не дозріла», – просто вона не відповідає інтересам корпорації. Україна з її потужною металургією і аграрним потенціалом не вписується в концепцію корпорації. А заклики деяких політиків правого табору за всяку ціну інтегруватися в Європу – це ніщо інше як лобіювання інтересів транснаціональних корпорацій і добровільна «здача» України. І вся біда України в тому, що в її еліти немає бачення розвитку України як дійсно незалежної держави, адже незалежність – це й здатність протистояти наступу зовнішніх сил на національні інтереси держави.

Звичайно ж, результат виборів голови Єврокомісії не вплине на те, буде Україна поглинена транснаціональними корпораціями або ж поділена між Росією і ЄС. Але те, що Україні готуються надати статус «особливого сусіда» ЄС, не може не насторожувати: це означає, що Україна стане не частиною, а жертвою транснаціональної корпорації «ЄС», яка самим фактом висунення Сазерленда відкрила свою лице і продемонструвала щирі наміри. У цій ситуації вимоги до України з боку східного і західного сусідів, а також заокеанського партнера якнайшвидше визначитися з вектором своєї зовнішньої політики звучать дедалі голосніше, але виглядають дедалі менш привабливими. Досвід ЮКОСу має показати Україні долю її фінансової еліти у випадку тісної інтеграції з Росією. Досвід східноєвропейських країн, які недавно увійшли в Євросоюз, має показати, як ставляться всередині ЄС до країн колишнього соцтабору. Залишається або беззаперечно орієнтуватися на США і виконувати функції «спецмайданчика американської політики» у Центральноєвропейському регіоні, або нарощувати свої власні м‘язи, або стати жертвою транснаціональних корпорацій – російських чи європейських.

Одним словом, Україна знову виявилася в ситуації, у якій будь-який геополітичний крок приведе до відомої ситуації «праворуч підеш – коня втратиш, ліворуч підеш – головою накладеш». І як тут не задуматися про власний, український варіант антиглобалізму, піднесений до рівня державної політики?

АКБ «Партія Влади»

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus