УКРАЇНА

22:19

21.09

Влада

Зміни! Ми чекаємо змін?

0

Середовище «Нашої України» - це гетто для колишньої номенклатури, яка прагне знову повернутися в номенклатуру.

Сьогодні багато українців замислюються: а що, власне, зміниться після відставки Леоніда Кучми і приходу до влади, наприклад, Віктора Ющенка? І дедалі частіше спроби знайти відповідь на це питання приводять до невтішних висновків. Чому? Розглянемо це питання в трьох площинах – політичній, соціальній і економічній.

Чому українці готові голосувати за Віктора Ющенка? Найперше тому, що він в їхніх очах постає якимось гарантом майбутніх змін у суспільстві. Апріорі. Без додаткових аргументів. Просто суспільство дозріло для змін і воно чекає «героя». Східнослов’янські суспільства, до яких відноситься і українське, як правило, занадто інертні і малодинамічні. Вони дійсно перебувають в очікуванні героя-одинака або невеликої групи осіб, що могли б дарувати необхідне. Але богатирі, що сидять на печі тридцять років і три роки, а потім раптом перевертають світ, - це персонажі епосу, а не реального політичного життя.

Віктор Ющенко формувався як лідер, як політик і як економіст за тих самих умов, що й Леонід Кучма. Основні моменти, що характеризують психотипи Ющенка і Кучми, такі:

- радянська школа менеджменту із самостійною спробою пристосуватися до діяльності в нових умовах;

- перехід в політику з економічного середовища (Кучма – з виробництва, Ющенко – з банківської сфери);

- звичка працювати в ролі креатури сильнішої людини (Кучма – як ставленик Олександра Макарова, Ющенко – як креатура Вадима Гетьмана);

- бажання формувати своє оточення за принципом відданості саме йому;

- бажання вивести власну фігуру в іншу площину, за рамки звичайної політики, перетворитися в морального і фактичного арбітра у вирішенні політичних питань, августизація власної персони;

- довгі вагання при спробі вирішити ті або інші питання, ухвалити те або інше рішення;

- відсутність стратегічних планів і заміна їх комплексом тактичних кроків, дія за натхненням;

- бажання діяти зі своїм оточенням за принципом «розділяй і пануй», вибудовуючи систему балансів і рівноваг;

- непомірне честолюбство.

При цьому важко уявити, що Віктор Ющенко буде чимось докорінно, кардинально відрізнятися від Леоніда Кучми. Здається, це розуміє і сам Кучма, який часто прихильний до Ющенка. Та й Ющенко наголошує, що його відмінність від Кучми – у «моральності». Ющенко акцентує увагу саме на питаннях моралі, а не на питаннях кардинальних, глибинних змін. Хоча кожний політик розуміє: питання моральності влади вторинне. Влада може бути лише умовно моральною, як умовно моральною може бути політика. Поняття «мораль» лежить в дещо іншій площині, і завдання влади – не дати зразок моральності, а показати приклад ефективності. Чи моральними були режими Муссоліні або Франко? А коефіцієнт їхньої ефективності дотепер залишається найвищим у світі – якщо врахувати, скільки було зроблено цими режимами для власних народів. Найбільш моральним монархом за всю історію людства був Едуард Сповідник. І одним з найнікчемніших. Тим більше що в теперішніх умовах не людина, не особистість формує лице влади, а система, у якій ця людина діє.

Схоже, Віктор Ющенко не збирається ламати цю систему. Йому в ній комфортно. Зараз він – один з елементів цієї системи. Леонід Кучма вміло використовує кілька корпорацій, які обертаються довкола нього, його особистості, його ініціатив, імітуючи бурхливу політичну діяльність в нашій державі. Реально ж вся політика – це система взаємодій всередині системи, уособленої Кучмою, і жоден з елементів цієї системи не робить самостійних кроків, які не були б спрогнозовані Кучмою або йшли врозріз з політикою Кучми. Якщо подивитися на корпорації, що визначають сучасну політику України, то їх можна нарахувати як мінімум шість:

- Соціал-демократична партія України (об’єднана)

- «донецька команда»

- група Пінчука

- група Приват

- група Ярославського

- «Наша Україна»

«Нашій Україні» доводиться постійно воювати з іншими групами за місце під сонцем. Завважте, Ющенко не виступає з різкою критикою Кучми. Кучма цілком влаштовує Ющенка на нинішньому етапі. Кучма розглядається Віктором Андрійовичем як один з інструментів, які допомагають прийти до влади. Ющенко ж розглядається Кучмою як одна з противаг іншим кланам і групам у своєму оточенні.

Середовище «Нашої України» - це переважно люди, яких усунули від справ, це гетто для колишньої номенклатури, що зберегла прагнення знову повернутися в номенклатуру. А також клуб олігархів, яким для повноцінного функціонування бракує політичних важелів впливу. Віктор Небоженко колись охарактеризував сучасний стан справ в Україні як «затяту боротьбу між представниками панівних і пригноблених прошарків олігархату». Ті, хто підтримують Ющенка, – це пригноблений прошарок олігархату, який прагне стати панівним.

Отже, в соціальному і політичному плані не варто чекати змін. Ющенко буде до нестями нагадувати Леоніда Даниловича. Але в економічній площині можливі деякі зміни. І вони стосуються в першу чергу реституційних процесів.

Якщо хтось вважає, що Ющенко є супротивником Росії і прихильником зближення із Заходом, він дуже помиляється. Ющенко неодноразово довів своє бажання йти на поступки транснаціональним корпораціям з російською пропискою. І суть не в тому, що Віктор Андрійович готовий здати Україну Росії. Він дійсно патріот своєї Батьківщини. Але патріот «малої Батьківщини», що любить вареники, бандуру, вишиванки і ікони. Його тип мислення спрямований в інший бік, переважно в етнографізм. Росія ж мислить категоріями майбутнього, не дуже зациклюючись на історії й етнографії. Теперішні відносини Росії і України – це відносини епохи глобалізму і постіндустріального суспільства. Ющенко, як і більшість політиків в Україні, не готовий до відносин такого типу. Оточення Ющенка реагує на прямі недружні випади політиків у сусідній державі проти України, але не завважує (або намагаються не зауважувати) небезпеки, що приховується в діяльності транснаціональних корпорацій. Справді, чи має Ющенко план протидії транснаціональним групам – і не тільки тим, що мають прописку в Росії?

Як показав досвід, не має. У 2000 році, будучи прем’єр-міністром, Віктор Ющенко широко відчинив двері для російських компаній, які прийшли на український ринок і досі привільно почуваються в Україні. «Наша Україна» дотепер використовує як лобіста своїх інтересів на кремлівському рівні російський Союз правих сил – незважаючи на те, що наприкінці минулого року один з лідерів СПС Анатолій Чубайс проголосив концепцію «Російської ліберальної імперії» і з досить твердих імперських позицій виступив на прес-конференції у Києві.

Внаслідок реституції в Україні можуть постраждати українські підприємці і – навпаки – можуть виграти російські бізнесмени. У російській пресі вже з’явилася інформація про те, що після приходу до влади Віктора Ющенка в Україні буде створено сприятливу ситуацію для перегляду результатів торгів щодо «Криворіжсталі». «Сєвсталь» сподівається, що, завдяки Ющенку вона ще зможе взяти реванш. Так само сподівається на прихід до влади Ющенка компанія мобільного зв’язку МТС, яка нарікає на сьогоднішній стан справ в українській телефонії.

Отже, президент Ющенко зможе запропонувати кілька типів «змін». По-перше, зміну основних гравців: замість звичних Медведчука, Януковича, Ахметова, Пінчука основні ролі гратимуть Рибачук, Бессмертний, Порошенко, Червоненко і т.д. По-друге, реституційні зміни: замість українських «олігархів» українські підприємства поступово будуть переходити у власність російських транснаціональних груп (транзитом – через руки найближчого оточення Ющенка).

Все решта залишиться без змін. Тому, що незмінною залишиться система. Те, що Ющенко пропонує у своїх програмних документах, – це не системні і не структурні, це лише косметичні зміни. Тому що не питання перерозподілу сфер впливу у владі є основним. Основним є те, яким має стати суспільство.

А електорату треба бути готовим до розчарування. Ющенко – це не запорука змін. Це – можлива фінальна, завершальна стадія розвитку системи, створеної Леонідом Кучмою. Один з елементів цієї системи, який не зруйнує, але ослабить саму систему, не стільки тому, що він бажає цього ослаблення, скільки тому, що не знає принципів функціонування цієї системи.

Варто також врахувати, що у випадку перемоги Віктору Ющенкові доведеться зіткнутися з кількома моментами, до яких він навряд чи готовий. По-перше, нинішня система перестала відповідати потребам і сподіванням великого бізнесу, який бажає активно просуватися на світові ринки. По-друге, зростає і міцнішає середній клас, який аж ніяк не є союзником «Нашої України» (повторюся, електоральна база НУ – це «пригноблені олігархи», колишня номенклатура різного рівня і помірковано опозиційні громадяни, що звикли до «кухонних» протестів). По-третє, підростає кадровий потенціал – люди, які формувалися не за радянських, а за нових, українських умов, і які вибилися «в люди» не завдяки праву «протегування», а виключно завдяки своїм особистим даним. Ці люди поки перебувають на третіх ролях у суспільстві, але вони почнуть дихати в потилицю Ющенкові і його команді, а також формувати ядро дійсної опозиції його режиму (у випадку перемоги Ющенка на виборах). По-четверте, різко міняється світова кон’юнктура, і завтра теперішні ставки Ющенка на співробітництво з Росією і прозахідну риторику потрібно буде переглядати, визначаючись щодо конкретних планів і конкретного вибору. А це – черговий удар по нинішній системі, яке не терпить геополітичної конкретики і існує як антитеза конкретиці.

Одне слово, зміни обов’язково будуть. Але не завдяки Ющенку – всупереч Ющенку. І, звичайно, тільки після Ющенка.

Андрій Моржковський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus