УКРАЇНА

05:51

27.03

Влада

Українське православ’я: Москва чи Київ?

0

Незважаючи на твердження УПЦ МП, переважна більшість православних віруючих в Україні вважають себе парафіянами Київського патріархату.

У рік президентських виборів УПЦ МП вирішило провести в Києві 11-у Генеральну асамблею Міжпарламентської асамблеї Православ’я. Будь-яке серйозне зібрання російських церковних діячів в Україні не проходить без високих українських урядовців. От і цього разу у відкритті асамблеї візьме участь Голова ВР Володимир Литвин. Зрозуміти високих урядовців можна. УПЦ МП постійно декларує, що саме вона є найбільшою церквою в Україні. Однак чи так це насправді?

У суспільстві побутує думка, яка базується на офіційних даних Державного комітету України у справах релігій, що обидві україноцентричні Церкви – УПЦ Київського патріархату та Українська Автокефальна Церква – загалом невеликі і за кількістю парафіян не дотягують і до 50% УПЦ Московського патріархату. Принаймні фахівці мають змогу вільно ознайомитися з даними грунтовних соціологічних досліджень, що проводилися як московськими соціологами, так і вітчизняними.

Річ у тім, що статистичні дані Держкому релігій не повністю відображають реальну ситуацію. Уже кілька років вчені говорять про недосконалість існуючої системи підрахунку – на Сході України є парафії, кількісно не більші за необхідну для реєстрації двадцятку. На Заході парафії можуть нараховувати від кількох сотень до кількох тисяч парафіян. Тому 20-30 парафій на Сході України можуть мати менше парафіян, ніж 5-6 на Заході. Але в державній статистиці картина буде протилежною, оскільки “величину” Церкви у нас рахують не за кількістю вірних, а за кількістю парафій.

Щоб вивчити реальний стан справ, до Україну з Москви у 1998 р. приїхав «соціологічний» десант. Згідно з його даними (опубліковані у журналі «Полис» 1998, № 4) переважна більшість православних віруючих в Україні вважають себе парафіянами Київського патріархату. Зокрема на Правобережжі до Київського патріархату віднесли себе 29,4 % всього населення. Парафіянами УПЦ МП та безпосередньо Московського патріархату тут визнали себе всього 9 % населення. На Лівобережжі незначну перевагу отримали парафіяни Московського патріархату – 11,9 % проти 10,9 % прихильників УПЦ МП.

Московська патріархія тоді зробила відповідні висновки, і вже з другої половини 1998 р. політика РПЦ в Україні стає більш жорсткою і безкомпромісною. Зокрема з цього часу клірикам УПЦ МП було заборонено вживати до назви Церкви додаток “Московського патріархату”. Раніше він був предметом гордості і основою цілої системи доказів “канонічності” УПЦ МП і, відповідно, “неканонічності” УПЦ КП.

Дані московських соціологів майже збігаються з більш ґрунтовними і постійними дослідженнями Інституту соціології Академії наук України, які опубліковані у щорічнику “Українське суспільство: моніторинг – 2000. Інформаційно-аналітичні матеріали” (Київ, Ін-т соціології НАН України, 2000.– С. 384.). З 1994 по 2000 рік загальна картина ідентифікації себе з певною Церквою виглядає так:

 

 

1994

1995

1996

1997

1998

1999

2000

Нерелігійний

37,2

36,5

34,4

30,2

32,6

31,3

30,7

УПЦ КП

25,7

29,6

32,7

33,7

32,2

31,0

32,9

УПЦ МП

3,3

8,2

7,3

7,8

9,2

9,8

9,8

УАПЦ

1,7

0,6

0,5

0,8

1,7

0,8

1,0

УГКЦ

6,1

6,5

7,1

7,0

5,5

8,0

6,4

Інша церква

9

3,0

2,4

2,5

2,2

3,6

3,2

Важко відповісти

16,1

15,2

14,7

17,9

15,9

15,0

16,0

Не відповідали

0,9

0,4

0,9

0,1

0,7

0,5

0,0

 

Не будемо зупинятися на причинах такого стану речей – вони багатоманітні й пов’язані з об’єктивним процесом визволення народу від імперського тиску і ідеології та зростанням національної самосвідомості. Православні ходять до УПЦ Московського патріархату, але думають, що це УПЦ Київського патріархату, оскільки центр Церкви розміщений у Києві...

Варто зауважити, що ці соціологічні дослідження дають підстави сподіватися, що в разі створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви за порівняно короткий термін (2-3 роки) вона зможе об’єднати більшість православних парафій.

Не слід забувати і той факт, що проблема єдиної Помісної православної Церкви – це і проблема національної безпеки країни. І при всіх своїх симпатіях до певної Церкви, наш нинішній Президент зовсім не випадково із 1999 р. практично у всіх виступах, що стосуються релігії, піднімає проблему єднання православ‘я і утворення Помісної (автокефальної) Церкви. Адже історія (якщо вона когось таки вчить) чітко показує, що країна, яка у своїй історії здобула політичну незалежність, але не виборола духовної, неодмінно втратить політичні здобутки.

Проголошена українською владою формула “створимо єдину Помісну православну Церкву” наразі влаштовує всі Церкви-учасниці такого об‘єднання. Адже кожна Церква бачить саме себе в ролі “базової” платформи для майбутньої Єдиної Церкви.

Олександр Саган

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus