УКРАЇНА

05:32

21.08

Влада

Куди котиться ринок прокату?

0

Те, що відбувалося на світовому і внутрішньому українському ринку металургії останні півроку, нагадувало економічний хаос, що його нам довелося пережити відразу після розпаду Радянського Союзу.

 

Катастрофічне зростання цін на сировинні ресурси призвело до дестабілізації і нерегульованого зростання цін на металопродукцію.

Причому, якщо в радянські часи подібну «лихоманку» вдавалося пережити безболісно для економіки «великого і могутнього», то тепер це практично неможливо. Втрачені зв’язки з пострадянським республіками і безуспішні спроби України увійти в європейські і світові економічні і торговельні організації дзеркально відбилися на металургійному ринку нашої країни. Знадобилося втручання уряду і антимонопольного комітету в ситуацію, яке випадково за часом збіглося зі стабілізацією на світовому ринку. Реально ж ми самі пожинаємо плоди приватизації, наслідки якої виявилися в монополізації практично цілого ГМК України фінансово-промисловими групами. Останні одержали фактично необмежений доступ до сировинних ресурсів, необхідних для “працездатності” «власних» металургійних підприємств. Причому, якби ця ситуація контролювалася державними органами, подібного стрибка цін можна було б уникнути.

Першими про неможливість стримувати ціни на металопродукцію заявили підприємства-гіганти галузі, такі як «Запоріжсталь» і ММК ім. Ілліча, що закуповують сировину і не зв’язані безпосередньо з гірничодобувною промисловістю. Це й дало поштовх переговорам між керівниками підприємств видобувної і металургійної галузей. З іншого боку, загроза санкцій, обіцяних АМКУ монополістам, також стала ще одним фактором на шляху зниження і стабілізації цін на ринку металопродукції. Однак говорити про повну стабілізацію цін на даному ринку, мабуть, зарано. Підтвердженням цього може служити ситуація, що склалася в українських портах з відвантаженням металу на експорт. Продукція підприємств залишається незатребуваною через свої високі ціни і місяцями зберігається в портах.

Але, як відомо, лихо не приходить саме. Розширення Євросоюзу з 1 травня цього року може привести до небажаних для українських металургів наслідків. Можливо, не варто зараз, поки йдуть переговори з Європейською комісією про збільшення квот для українських сталеливарників, говорити про втрати нашої економіки, однак причин для оптимізму небагато.

По-перше, яку б квоту на постачання металопродукції не визначив Євросоюз, вона все одно буде на 30-40% нижче від реальних обсягів поставок України в ті 10 країн, які 1 травня вступили до ЄС. По-друге, нова угода про торгівлю сталевою продукцією між Україною і ЄС у 2002-2004 р. так і не набрала сили (йшлося про збільшення квоти поставок на 35% до «старих» членів ЄС) через відмову України скасувати обмеження на експорт брухту чорних металів. Більше того, Україна припинила відшкодовувати ПДВ експортерам брухту, а з кінця 2002 р. ввела мито на експорт металобрухту. По-третє, напевне будуть анульовані угоди про вільну торгівлю між країнами Балтії й Україною внаслідок вступу їх до ЄС. Останнє і, на наш погляд, найважливіше: перспектива вступу самої України до ЄС. Зважаючи на недавні виступи європейських політиків неважко дійти висновку, що реальних шансів на вступ нашої країни в найбільшу економічну європейську організацію практично немає. Україна як була, так і залишається небажаним гостем у великій Європі. Важко напевно сказати, що тут зіграло більшу роль: прагматизм і бажання високих європейських чинів бачити Україну сировинним придатком для Європи і бар’єром між Європою і Азією, а можливо й Росією, чи ж прорахунки наших політиків у розбудові відносин Україна – нова Європа в пострадянський період. Напевно, і те, і друге разом призвело до таких результатів.

Усвідомивши, що в Європі перспектив у нашої країни не дуже багато, влада України зробила черговий крок, властивий нашій, так званій двовекторній політиці. Ми повернулися лицем до свого могутнього сусіда - Росії, намагаючись разом з нею, Казахстаном і Білорусією створити ще одну (яку вже за рахунком!) економічну структуру на пострадянському просторі. На жаль, не маючи конкретної програми розвитку і постійно розхитуючись з боку в бік, важко очікувати якихось значних результатів від подібного об’єднання. Першим «результатом» ратифікації Верховною Радою угоди про створення Єдиного економічного простору стала негативна реакція ЄС на приєднання України до ЄЕП. До певної міри створення ЄЕП, можливо, компенсує втрати України на зовнішньому ринку. Але не варто забувати про те, що Європа — покупець і споживач нашої металопродукції більш могутній і платоспроможний, ніж Росія, не кажучи вже про Казахстан і Білорусію. Крім того, Росія, будучи досить великим виробником металопрокату і маючи значно більші порівняно з Україною сировинні ресурси, сама виступає нашим конкурентом на ринку експорту металу до Європи і США. Росія, так само як і Україна, веде переговори з Єврокомісією про збільшення квот на експорт металу.

Одним з можливих результатів участі України в ЄЕП може стати втрата Україною власного як економічного, так і політичного лиця, оскільки двовекторність у політиці найчастіше нагадує маріонетковість і непослідовність української влади. У цьому випадку передбачити перспективи розвитку найбільшої галузі промисловості нашої країни буде неможливо.

А поки чиновники намагаються домовитися про збільшення квот, підприємства металургії втрачають власні гроші. Якщо подивитися на результати використання квот на постачання металопродукції до ЄС, то її за перші п’ять місяців поточного року уже використано на 50%. Аналогічна ситуація з поставками труб – основної експортної продукції України в Росію. Українські трубні підприємства у січні-травні 2004 р. одержали ліцензії на вивезення до Росії 327,44 тис. т труб з чорних металів, які підлягають ліцензуванню, або 45,8% обсягу річної квоти, що становить 715 тис. т. І в першому, і в другому випадку ситуація може змінитися як на краще, так і на гірше. Недавня торгова війна між Росією і Україною є наочним прикладом цього. Аналогічним чином щодо України може вчинити і ЄС.

Якщо ж брати за основу найкращий для нас варіант розвитку подій, то, з одного боку, Україна зможе домогтися від Євросоюзу збільшення квоти на постачання металопродукції. А реалізувавши програму вступу до ВТО раніше за наших партнерів по ЄЕП, домогтися від них поступок щодо постачання продукції в ці країни, з іншого боку. Адже в цьому випадку наша країна зможе увійти до складу робочої комісії з прийому нових членів ВТО, і тоді терміни вступу в цю організацію наших партнерів по ЄЕП будуть прямо залежати від позиції України.

А наразі, у період прийняття надзвичайно важливих для металургів рішень, більшість підприємств галузі направляють кошти на реконструкцію і ремонт свого устаткування з метою подальшого збільшення обсягів виробництва.

Усім їм доведеться пережити ще чимало катаклізмів, пов’язаних із приватизацією основних підприємств галузі вже цього року. Конкуренція на цьому ринку – позитивне явище, якщо вона не шкодить підприємству.

Повертаючись до перспектив наших підприємств на ринку збуту металопродукції, необхідно зазначити, що, незалежно від балансу співробітництва з країнами ЄС або ЄЕП, у кожному випадку є свої плюси і свої мінуси. Багато в цій ситуації буде залежати від українських політиків. Не забуваймо про те, що багато хто з-поміж них є «тіньовими» власниками металургійних підприємств і не тільки їх. Природно, що кожен з них лобіюватиме інтереси свого підприємства як на російському ринку, так і на європейському і американському. Це, звичайно, мінус. Плюсом могло б стати створення рівних умов постачання сировини, торгівлі своєю продукцією для всіх без винятку підприємств галузі на внутрішньому та міжнародному ринках.

Ще одною обнадійливою перспективою для вітчизняних металургів може стати стабілізація цін на світовому ринку металопродукції. Уже зараз можна говорити про стабілізацію цін на тонко- і товстолистовий прокат, сляби і конструкційну сталь. Стосовно зазначеної продукції якщо й відбудеться спад, то він буде незначним.

Втім, протилежна тенденція намітилася на ринку кольорових металів і нержавіючої сталі, де після незначної корекції цін очікується підвищення. Аналогічна ситуація із сировинним ринком. Тут експерти після нетривалого затишшя прогнозують зростання цін. Як результат – восени поточного року ціни на всю без винятку металопродукцію можуть полізти вгору. І тоді важко буде сказати, чи вдасться урядовим структурам вкотре вплинути на ситуацію на ринку металопрокату і стримати зростання цін.

М. Петрухин

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus