УКРАЇНА

14:21

24.04

Влада

Міжнародний тероризм як форма PR-технологій

0

Після 11 вересня 2001 року світ захворів теророманією. Якщо до цієї дати існував тероризм як форма політичної активності радикальних груп або особистостей, то після 11 вересня тероризм став існувати як якийсь фантом, що виправдовує будь-які дії великих держав - як у внутрішній, так і в зовнішній політиці, а також як механізм політичних і маніпулятивних технологій.

Як би цинічно то не звучало, але тероризм перетворився в предмет залякування і поклоніння. Якби терористів не було, їх потрібно було б вигадати – нові інформаційні, політичні і PR-технології просто вимагали від суспільства такого явища, як тероризм, та й суспільство було готове прийняти тероризм як фактор, з яким потрібно рахуватися.

На чому базувалися розрахунки тих, хто випустив джина з пляшки? По-перше, на тому, що, згідно з соціологічними дослідженнями, переважна більшість ситих обивателів у розвинених країнах найбільше переймається безпекою – безпекою власного життя, безпекою бізнесу, безпекою вкладів, державною безпекою. У стабільному суспільстві людина живе не тільки днем сьогоднішнім – вона також думає про майбутнє. Безпека в глобальному смислі – це гарантія майбутнього. Тероризм – це той фактор, що може похитнути віру в майбутнє, викликати паніку і – це вже напевно – не змусить платників податків тремтіти над кожним центом, кожною копійкою. Завдяки тероризму можна безкарно робити що завгодно і використовувати бюджетні кошти як завгодно, а також ігнорувати голос громадськості і наступати на права і свободи громадян.

По-друге, тероризм – це єдине суспільне явище, яке не вимагає додаткових теоретичних обґрунтувань і може існувати як ірраціональна форма. Населення найлегше переконати в тому, що може існувати «тероризм заради тероризму» або тероризм як форма релігійного, політичного або філософського фанатизму.

По-третє, тероризм найпростіше зимітувати. Образ ворога в цьому випадку можна створити і за допомогою простих комп’ютерних технологій, а результати його діяльності будуть все одно справжніми. Зараз, відійшовши від першого шоку, все більше людей задумуються над горьковьским питанням: а чи був хлопчик? Тобто: а чи був бен Ладен? А якщо був, то чи він стоїть за терористичними актами? Але в Сполучених Штатах це твердження сприймається як аксіома, а величезна ідеологічна машина пильнує, аби захистити легенду про «Аль Каїду».

Протягом останніх двохсот років тероризм пройшов декілька стадій розвитку. Після 1848 року і до початку ХХ століття в усьому світі домінував «точковий» організований тероризм із політичним забарвленням. Бомби, пістолети, кинджали були націлені проти конкретних політиків і були актом відплати. У 1914 році саме такий терористичний акт спровокував Першу світову війну.

У ХХ столітті починається «груповий терор» - терористичні організації приходять до влади і починають пускати під ніж цілі політичні і соціальні групи. Цей процес спостерігався в багатьох державах – СРСР, Німеччині, Італії, Іспанії, Китаї, Камбоджі...

Після другої світової війни Європа і Латинська Америка переживають період «ідеологічного терору», коли виникає величезна кількість політичних сил, які сповідують масовий терор в ім’я якихось ідеалів. Оскільки до 90-х років ХХ століття «ліва» домінанта в терористичному русі ослабла, на перший план виступили дві інші – релігійна і націоналістична.

Саме цими формами і скористалися ті, хто ініціював нову форму тероризму – тероризм як PR-технологію.

З яких джерел черпали натхнення творці акції 11 вересня? Переважно з трьох:

- руху палестинських арабів за свою незалежність

- руху чеченських вайнахів за утворення держави Ічкерія

- релігійного руху Аум-Сінрікьо в Японії.

Палестинці і чеченці продемонстрували, що вони сповнені рішучості боротися за політичні ідеали і готові йти на будь-які, навіть крайні кроки, аж до масового терору. Аум-Сінрікьо продемонструвала ефективність терористичних актів проти мирних громадян, ефективність терору – «безглуздого і жорстокого», – а також результат впливу його на громадськість.

Існують і три міфи про міжнародний тероризм:

- ісламський фундаменталізм

- цивілізаційний фактор

- фактор нафти.

Ви не задумувалися над тим фактом, що а) про міжнародний тероризм заговорили тоді, коли в США до влади прийшли представники нафтових лобістських груп і б) до списку держав-терористів потрапили ті країни, де США демонстрували зацікавленість у нафтовидобутку? Саме завдяки фактору тероризму США змогли задовольнити апетити військово-промислового лобі, а з іншого боку зробити заявку на оволодіння важливими нафтовидобувними регіонами. Про державний бюджет та нехтування правами і свободами громадян ішлося вище.

Ще один момент: міжнародний тероризм – це благодатна тема. Боротьба з тероризмом – це благодатна справа, що не може викликати заперечень громадськості. Тим більше що можливий опонент США – Росія – сама зіткнулася в 90-х роках з тероризмом і також заявила про готовність боротися з цим явищем. То ж чом би не об’єднати зусилля?

Отже, головний ворог ситого американського обивателя – терористи. Терористи – переважно – це ісламські фундаменталісти. Ісламський фундаменталізм розвинений в арабських державах. Араби контролюють значний відсоток видобутку нафти. Тому – як вважає американський обиватель – існує два типи арабів: відкриті терористи (які організовують терористичні акти у Всесвітньому торговому центрі) і приховані терористи (ті, котрі підвищують ціну на нафту і спричиняють зростання цін на бензин). Тобто араби несуть зло американському обивателю. Звідси – неприйняття значною кількістю американців ісламської цивілізації. Ідемо далі: хто може ефективно протистояти арабам? Буш і його адміністрація.

Ці примітивні схеми спрацьовують – і не тільки в геополітичному або економічному плані, але й під час електоральних кампаній. При цьому бацила «міжнародного тероризму» і обдурювання громадян уже поширилася світом – вона стала складником політичної кампанії Володимира Путіна в Росії, вона зіграла свою роль під час парламентських виборів в Іспанії. Тепер – черга за Саудівською Аравією.

Ось вам – інформаційне повідомлення: «Атака терористів у саудівському місті Ель-Хубар почалася рано вранці у суботу 29 травня. Четверо бойовиків застрелили в будівлі APICorp (Arab Petroleum Investment Corporation) англійського менеджера і ще п’ятьох людей. Труп англійця бандити прив’язали до машини і провезли близько двох кілометрів. Потім увірвалися в будинок, де розміщувалися офіси нафтових компаній, і вбили ще чотирьох. А потім захопили розташований за вісімсот метрів житловий комплекс «Оазис», де жили іноземні службовці нафтових компаній, і захопили заручників.

Увечері саудівський спецназ спробував захопити будинок штурмом, але безуспішно. Уночі група заручників зробила невдалу спробу втекти. Щоб покарати дев’ятьом з них - італійцю, шведу і семи громадянам азіатських країн - терористи перерізали горло. Рано вранці у неділю сорок саудівських командос висадилися з вертольотів на дах комплексу. Підсумок операції: 22 людей загинули, а троє з чотирьох терористів втекли. До рук саудівців потрапив тільки поранений командир групи Німр аль-Бакмі.

Цього ж дня на одному з ісламістських сайтів з’явилася заява голови саудівської філії «Аль-Каїди» Абдул-Азіза аль-Мукріна - він взяв відповідальність за теракт. Аль-Мукрін дав зрозуміти: він покарав саудівський уряд за те, що він постачає Америці «нафту за найнижчими цінами, щоб її економіка не завалилася». Він також закликав «очистити колиску ісламу від хрестоносців» і передрік, що 2004 рік буде «кривавим і нещасливим» для Саудівської Аравії».

До речі, за три дні до подій в Ель-Хубарі Ер-Ріяд вирішив в односторонньому порядку збільшити постачання нафти на світовий ринок, відклавши, щоправда, виконання цього рішення до призначеного на 3 червня самміту ОПЕК. Тому теперішня мета «Аль-Каїди» - не дозволити Ер-Ріяду збити світові ціни на нафту, що дуже радує США. Цікаво, чи не правда?

Облишмо Саудівську Аравію – там події тільки назрівають. Повернімося до США. PR працює на славу, і от уже в «терористичну легенду» вірить не тільки ситий американський обиватель, але й обиватель у Європі. 7 червня британська газета Sun провела аналогії між боротьбою з міжнародним тероризмом і боротьбою проти нацизму в часи Другої світової війни. При цьому газета відзначила, що світове співтовариство потребує США зараз не менше, ніж у 1944 році. Події в Саудівській Аравії так налякали англійців, що вони готові беззастережно підтримати Сполучені Штати – аби влада в арабській державі не дісталася «терористу №1». Але ж Саудівська Аравія контролює третину світових запасів нафти і здатна паралізувати світову економіку. «За таких умов світовому співтовариству доводиться шукати підтримки з боку США, тому що Європейський союз у подібних питаннях виявився не здатним прийняти ефективне рішення», - зазначає газета.

Отже, поступово вимальовується картина: Сполучені Штати використовують фактор міжнародного тероризму не тільки для зміни політичної системи всередині своєї держави, не тільки для задоволення апетитів нафтового і військово-промислового лобі, не тільки для встановлення контролю над нафтовими джерелами, але й для світового ідеологічного панування. Принаймні для створення міфу про власну суперзначимість для світу і стабільності в цілому світі.

І чомусь важко уявити, що цій величезній, технологічно оснащеній американській державній машині протистоїть жменька (за найсміливішими припущеннями – не більше ніж 18 тисяч людей) малограмотних, погано озброєних арабів на чолі з Усамом бен Ладеном, який переховується десь у горах. Американське (та й європейське) суспільство впало в дитячість, і його лякають якимсь модернізованим «Бабаєм» з чалмою на голові. Страх завжди був найефективнішим способом маніпулювання свідомістю. І «Аль-Каїда» не виняток.

А що ж безневинні жертви терористичних актів? Адже рахунок іде вже на тисячі. Сталін колись говорив: «Смерть однієї людини – трагедія, мільйона – статистика». Для політиків, що вершать глобальні справи і мислять категоріями мільярдних і трильйонних сум, смерть кількох тисяч людей – дрібниця. Як би це цинічно не звучало. Політика взагалі стає занадто цинічним явищем. Особливо коли політика змішується з нафтою. Саме тоді з’являються такі побічні продукти, як «Аль-Каїда» і бен Ладен.

А насправді проблема не в ісламському світі. Увесь арабський світ і іслам як релігія винні лише в одному – у них дуже багато нафти. А винуватий насправді той, хто кричить «хапайте злодія!». Той, хто має в кінцевому результаті найбільшу стратегічну вигоду.

Джина з пляшки випустили. Американці завдяки «терористичній» технології укріпилися на Близькому Сході і в Центральній Азії. Росіяни завдяки тій самій технології одержали феномен Путіна і нову державну ідеологію. Іспанці – новий уряд. До речі, в Україні теж наближаються вибори і наближається час впровадження нових технологій. Хто може гарантувати, що українські політики не скористаються російсько-американською калькою?

Аналітико-консалтингове бюро «Партія влади»

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus