УКРАЇНА

18:58

28.03

Влада

«Союз» непорушний і реанімований

0

Скромна депутатська фракція у ВР України «Народний вибір» останнім часом стала справжнім ньюс-мейкером. Вона змусила звернути на себе увагу тим, що поповнилася за рахунок дуже відомих людей. Новими придбаннями фракції стали колишній генпрокурор Михайло Потебенько й авторитетні підприємці Лев Миримський і Василь Хмельницький. Процес реформування на цьому не скінчився.

Фракція вирішила поміняти свою назву, взявши собі нове ім’я – «Союз». Якщо київські спостерігачі тільки припускають, що воно прийшло в нове парламентське утворення разом із Львом Миримським, то в Криму це знають точно.

Союз меча і орала

До цього моменту «Народний вибір» (тепер уже колишній) називали «луганською групою» через те, що в ньому зібралися депутати з цього регіону. Тепер у фракції «Союз» більш широке не тільки регіональне, але й політичне представництво. Спостерігачі відзначають у ній два центри впливу, що відбиті в особах співголів. Один з них луганчанин Микола Гапочка, другий – бізнес-партнер президентського зятя Віктора Пінчука, засновник «Таврійських Ігор» Микола Баграєв. Останній буде, зважаючи на все, забезпечувати не тільки медіа-підтримку фракції, маючи такий ресурс, як телеканал ICTV, але й відповідати за «зовнішні» зв’язки, серед іншого і з Леонідом Кучмою.

Можливо, саме Баграєву належить честь «вербування» у фракцію свого друга Василя Хмельницького, якого називають одним із найвпливовіших (і найбагатших) у країні інвестиційних менеджерів. Знатний запорожець має у сфері свого контролю «Запоріжсталь» і «Київхліб». З його ім’ям також пов’язували такі політичні проекти, як «Партія зелених» і «Жінки за майбутнє».

Фінансовий ресурс друга Хмельницького – Льва Миримського, – можливо, слабший. Але за вагомістю свого ресурсу він може посперечатися з будь-яким членом фракції. Саме Миримський приніс із собою фундамент нової, точніше, оновленої партії «Союз». Малознайома київській еліті партія – досить відома політична сила в Криму, де вона почала офіційно діяти в 1997 році, об’єднавши у своєму активі таких людей, як Володимир Кличніков і Світлана Савченко, яких журналісти називали «пташенятами, що вивалилися з гнізда Юрія Мєшкова». Хоча лідером партії обрали Савченко, мало хто на півострові не знав про те, що її фактичним керівником був Миримський.

Життя після смерті

На позаминулих виборах до парламенту автономії «Союз» одержав 11% підтримки виборців. Правда, досвід виборів 2002 року був просто невдалим. У теперішньому складі ВР Криму лише один представник партії – Кличніков, якому, проте, вдалося потрапити в президію, ставши керівником постійної комісії з місцевого самоврядування. При цьому партія йшла на вибори не як самостійна сила, а у складі виборчого об’єднання «Російський блок». Йому тоді вдалося провести в кримський парламент всього 5 осіб: Володимира Кличнікова, Сергія Цекова, Олександра Чорноморова, Галину Гржибовську і Олега Родівілова.

Досвід участі у виборах до ВР України ще більш песимістичний – у 1998 році «Союз», який на той час став загальноукраїнською партією, набрав всього 0,7% голосів. Цей провал, зважаючи на все, не лякає тих, хто збирається скористатися «союзним» брендом на майбутніх парламентських виборах, причому в масштабах цілої держави.

Лідер фракції «Союз» у ВР України Гапочка поки тільки натякає, що на базі нового парламентського об’єднання планується створити партію. Кримські її представники більш відверті. В інтерв’ю для кримських ЗМІ Лев Миримський повідомив: «Група депутатів, що входили у фракцію «Народний вибір», провела переговори, на яких з’ясувалося, що всі, в принципі, поділяють програму і ідею партії «Союз». Тому було ухвалено рішення про те, що ми вливаємося в одну групу, яка перейменовується в «Союз». Наприкінці червня — на початку липня ми проведемо партійний з’їзд, на якому оберемо нового лідера. Хто їм стане – поки партійна таємниця, можу сказати тільки, що це дуже порядна людина загальноукраїнського масштабу. Ми також оберемо членів політради, які будуть представляти різні регіони, внесемо якісь доповнення в програму партії, але загальні тенденції і курс у партії буде той самий».

Лев Юлійович не приховує і причин, що стали поштовхом для створення нової фракції і оновленої партії. За його словами – це ухвалений закон про вибори, які відтепер будуть проводитися на стопроцентно пропорційній (тобто партійній) основі. «У державі помінялися правила гри,— говорить він. — Тому ті мажоритарники, які хочуть продовжувати брати участь у політичному процесі, вирішили об’єднатися на базі партії «Союз». Ми вважаємо, що у нас достатньо сил, мозків, фінансового ресурсу, яким нас підтримають наші виборці, щоб реально брати участь у виборах. Теоретично потенціал партії «Союз» становить від 3 до 10 відсотків, своїми потенційними прихильниками ми розглядаємо населення всього півдня і сходу України».

Миримський переконаний, що оновлений «Союз» має всі шанси «стати самостійною політичною силою». Його колега Володимир Кличніков, який поки є головою виконкому партії, також сповнений оптимізму: «Одержавши політичну підтримку в особі народних депутатів України, за якими стоять серйозні регіони (це в основному південний схід України), і серйозні фінансові ресурси, ми можемо сподіватися одержати 3% «прохідних» голосів. Це цілком реально при такому зовнішньому факторі, як формування ЄЕП. Партії з таким брендом, як «Союз», граючи на цьому полі, можна розраховувати на удачу».

«Росіяни йдуть!»

Прогнози кримського «союзника», звичайно, можна назвати цинізмом, хоча тут доречніше говорити про реалістичний підхід у використанні політичної кон’юнктури. Партій «російського» і «слов’янського» напрямку в Україні більш ніж досить, але у жодної з них немає достатнього ні політичного, ні фінансового, ні інтелектуального ресурсу, щоб стати самостійною силою. Оновлений «Союз» буде на це претендувати, маючи зв’язки і медіа-ресурс Баграєва, гроші Хмельницького, виборчий потенціал Гапочки та інших «російськомовних» мажоритарників (найбільш густонаселені саме «російськомовні» області), організаційний фундамент Миримського.

Правда, на виборчому полі, де майбутній «Союз» має намір шукати щастя, буде досить багато інших, і дуже солідних, гравців. Уже сьогодні зрозуміло, що «російську ідею» на виборах будуть використовувати і партія «Регіони України», і комуністи, і відроджувана сьогодні зусиллями віце-прем’єра Андрія Клюєва «Демократична партія», і, звичайно, СДПУ(о) з її вічним питанням про статус російської мови. Отже реанімація «Союзу» знову може закінчитися його клінічною смертю. Правда, ще є кримське «російське поле», і тут шансів у Миримського більше, ніж на загальноукраїнському. Уже сьогодні можна прогнозувати, що він разом зі своїм другом Хмельницьким про всяк випадок поставить своє прізвище і в партійний список на виборах до парламенту автономії у 2006 році. Що б то не було, але ідея, що нове «російське» лице України матиме риси цих двох людей, сама по собі є дуже цікавою.

ЛЕЙЛА ТАКОШ

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus