УКРАЇНА

15:52

22.08

Влада

Перетворення в Іраку?

0

1 червня Тимчасова керівна рада Іраку обрала нового президента цієї близькосхідної держави. Ним став шейх Газі Аджиль аль-Явар – один із суннітських лідерів Іраку, котрий змушений був довго сидіти у вигнанні в Саудівській Аравії. Для України це здатне вилитися в те, що наші солдати, які перебувають в Іраку, вже цього року зможуть залишити Ірак і повернутися додому.

Виходець із суннітської племінної конфедерації Шамар (яка об’єднує кілька мільйонів людей), одного із найбільших племінних об’єднань в Перській затоці, аль-Явар є людиною, котра отримала блискучу освіту. Кілька років тому про нього говорили як про «іракського аятоллу Хомейні» (іранський аятолла до 1978 року також намагався впливати на ряди антишахської опозиції в рідній країні за допомогою листів із вигнання). Зараз же він став першим післясаддамівським президентом Іраку.

Аль-Явар очолив Тимчасову керівну раду Іраку в середині травня – після того, як унаслідок терористичного акту загинув його попередник на цій посаді – Абдель Захра Усман Мухаммад, відомий у широких колах під псевдонімом Ізеддін Салімо. Салімо був відомим філософом, письменником, редактором декількох впливових газет і журналів. Впливовість Саліма в арабському світі і безпосередньо в Іраці була загальновідомою. Але, як вважають, на певному етапі Салімо втратив пильність і завчасно вирішив, що перемога на президентських виборах у нього в кишені. По-перше, Салімо сповідував шиїтску версію ісламу, а шиїти в Іраку становлять меншість, переслідувану в часи Хусейна. По-друге, шиїтська заангажованість Саліма давала приводи для недовіри з боку американської окупаційної влади – вони боялися, що шиїт Салімо зможе легко домовитися із головним супротивником американців в Іраку, шиїтським лідером Муктада ас-Садром. По-третє, Салімо кілька разів висловився за розширення в перспективі присутності російських нафтових компаній у розробці і використанні іракських нафтових родовищ. З огляду на ці фактори ризику, життя Саліма опинилося в неймовірній небезпеці. У принципі, він очолював Тимчасову керівну раду Іраку чи не більше двох тижнів і став жертвою терориста-смертника.

Аль-Явар, на відміну від Саліма, є суннітом і прихильником постійної орієнтації на Сполучені Штати Америки і їхніх сателітів. До речі, американська окупаційна політика в Іраку призвела до того, що шиїти, котрі так довго очікували звільнення від режиму Саддама, опинилися в рядах опору новому режимові, а сунніти, що користувалися підтримкою старої влади, опинилися серед фаворитів американців.

Але навряд чи аль-Явар стане слухняною американською маріонеткою – на зразок афганського лідера Хаміда Карзая. Прихильник пошуку діалогу між суннітами і шиїтами, аль-Явар, радше, спробує примирити ворогуючі конфесії і племена. Він уже неодноразово виступав із критикою американської політики в Іраку. Наприклад, у грудні минулого року він виступив із критикою намірів США узаконити іракське ополчення, перетворивши його в окрему стрілецьку роту. В інтерв’ю «The Washington Post» аль-Явар заявив: «Відбувається величезна помилка. Нам належить розпускати збройні ополчення, а не узаконювати їх. Я сповнений обурення. Це може призвести до появи князьків і до громадянської війни. Може, мені теж організувати власне ополчення? Я зміг би зібрати довкола себе тисяч 20 озброєних соратників, але не хочу йти цим шляхом».

Як засвідчив час, аль-Явар цілком мав рацію: спроби загравання американців із шиїтами і курдами призвели до загострення ситуації в Іраку і до появи чинника ас-Садра.

Цікаво, що після обрання нового президента Іраку Тимчасова керівна рада припинила своє існування. Це означає, що Ірак одержав власну, легітимну владу. Щоправда, легітимність нової влади повинна ще перепідтвердитися на загальних виборах наприкінці червня, але навряд чи в аль-Явара будуть гідні суперники.

Обрання аль-Явара президентом Іраку стало можливо також завдяки тому, що один з ветеранів іракської політики, 81-літній Аднан Пачачі, котрий очолював міністерство закордонних справ у досаддамівський період, добровільно відмовився від претензій на посаду президента держави.

Одночасно з обранням президента відбулися вибори двох віце-президентів. Аль-Явар спробував збалансувати інтереси трьох великих груп – суннітів, шиїтів і курдів. Першим віце-президентом став Рош Шавейс, заступник голови Курдської демократичної партії. Свого часу курди найбільш активно виступали проти режиму Саддама Хусейна і вважалися одними із потенційних союзників США. Відсутність незалежної курдської державності і роз’єднане життя в трьох державах – Іраку, Сирії і Туреччині – перетворює курдів у потенційно небезпечний елемент – небезпечний насамперед для всього Близького Сходу. Очевидно, невдовзі може постати питання про утворення на півночі Іраку курдської автономії – це може частково знизити напруженість і зняти на якийсь час з порядку денного курдське питання. Ще один курдський лідер, Бархан Салех, представник Патріотичного союзу Курдистану, посів посаду віце-прем’єр-міністра. Курд Хошіяр Зибарі очолив міністерство закордонних справ. Другим віце-президентом став один із шиїтських лідерів Ібрагім аль-Джаафарі, лідер ісламської партії «Ад-Даава».

Після обрання президента Іраку було також оголошено склад уряду, який очолив Айяд Алауї. В уряді – десять міністерських портфелів і дві посади віце-прем’єрів. П’ять міністрів – жінки, що саме по собі красномовне. Одне з ключових міністерств – Міністерство нафти – очолив Самір аль-Габдан, поставлений на цю посаду американською окупаційною владою відразу ж після скинення Саддама.

Отже, в Іраку встановлено власний уряд і обрано власного президента. Що з цього випливає?

По-перше, Сполучені Штати і держави Антиіракської коаліції повинні тепер почати поетапне виведення військ з Іраку і передачу основних важелів впливу новому легітимному урядові. Очевидно, новий уряд повинен найближчим часом сісти за стіл переговорів з державами Антиіракської коаліції і домовитися як про план виводу окупаційних військ, так і про подальше врегулювання внутрііракських питань. А питань – безліч. Наприклад, як припинити громадянську війну? Що робити з відновленням народного господарства? За якими цінами продавати іракську нафту? Найбільш мудрим є звернення аль-Явара до світового співтовариства, передовсім – до Організації Об’єднаних Націй, щоб вона стала посередником у перемовному процесі між іракським урядом і Антиіракською коаліцією, та й ввела свої війська в зони конфлікту для припинення бойових дій.

Для України це може вилитися в те, що українські солдати, котрі перебувають в Іраку, вже цього року зможуть залишити Ірак і повернутися на батьківщину. Таким чином, місію України в конфлікті буде вичерпано.

По-друге, поза сумнівом, постане питання про залучення фахівців і оголошення тендера на відновлення міст, зруйнованих війною. Найбільш постраждалі міста будуть відбудовуватися зусиллями зарубіжних компаній, і новий уряд візьме на себе регуляторні функції в цьому процесі. Те, що до влади прийшов проамерикански аль-Явар, залишає сподівання Україні на те, що її потенціал також буде залучено: Україна, як держава, що підтримує США, може одержати тендер на відбудову Іраку.

По-третє, можливо, найближчим часом аль-Явару вдасться зібрати за круглим столом представників головних політичних сил в Іраку і повернути на землю Іраку довгоочікуваний мир.

Одне слово, Ірак має свій уряд і свого президента. Тепер справа за Сполученими Штатами, які після 30 червня мають залишити Ірак. Друга Іракська війна закінчилася. Дай Боже, щоб вона закінчилася реальним, а не паперовим миром.

Андрій Моржковський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus