УКРАЇНА

23:04

21.02

Влада

Аграрний Литвин?

0

30 травня народний депутат України Катерина Тимофіївна Ващук заявила про те, що в червні цього року спікер парламенту Володимир Литвин очолить Аграрну партію України.

Чутки про те, що Володимир Литвин придивляється до Аграрної партії України, ходять уже давно. Принаймні вже рік назад експерти активно обговорювали можливість партійної визначеності українського спікера і питали один в одного: «А воно йому треба?». Дійсно, якось так вийшло, що Литвин – після 1991 року – постійно був поза політичними партіями і групами. Він був цінний сам по собі. Партії йому були просто не потрібні.

Аграрна партія України при цьому – не найбільш чисельна і не найбільш впливова політична сила. Наприкінці 90-х років минулого століття аграрії дійсно впливали на політичне життя України – особливо в західних областях України і на Півдні. Цілий ряд губернаторів були членами АПУ. АПУ контролювала Львівську, Ровенську, Волинську, Тернопільську і Одеську області. Фактично АПУ перетворилася в головного лобіста інтересів сільського нобілітету, успішно конкуруючи з «лівою» Селянською партією, не кажучи вже про Селянсько-демократичну партію та інші дрібні утворення, що претендують на сільський електорат. Натомість Аграрна партія демонструвала, як треба працювати з електоратом під час виборчих кампаній.

Під час виборів 2002 року АПУ разом з Народно-демократичною партією, Партією регіонів і партією «Трудова Україна» створила блок за назвою «За єдину Україну!». Після розпаду у жовтні 2002 року мега-фракції «Єдина Україна» аграрії утворили власну фракцію – нечисленну, малоактивну, але реально існуючу.

З кінця 2002 року в партії почалися різні хитання і тертя. Конфлікти просто розривають партію зсередини. У партії намітилися три крила. Перше – це прихильники Катерини Ващук. Катерина Тимофіївна особисто близька до Президента і має вплив на процес прийняття політичних рішень у Волинській, Житомирській і Ровенській областях. Крім того, Катерина Тимофіївна просто загартований у політичних баталіях боєць.

Друге крило – це прихильники екс-лідера партії Михайла Гладія. Однак останнім часом політична вага Михайла Васильовича істотно знизилася – у міру того, як він втратив адміністративні важелі впливу. Торік Гладій був змушений піти у відставку з посади голови парії, і, швидше за все, найближчим часом група Гладія розчиниться в інших політичних групах. Тим більше що вплив на Львівську і Тернопільську області Михайло Васильович теж втратив.

Третє крило – це соратники віце-прем’єр-міністра Івана Кириленка. Іван Григорович – людина надзвичайно впливова і має авторитет в аграрному секторі. Він довго переймав управлінський досвід – у Павла Лазаренка, у Михайла Зубця, у Михайла Гладія – і зумів витворити власний стиль. Кириленко хитрий і рішучий, йому не треба позичати адміністративних ноток і воднораз – демократичної риторики. Зараз саме Кириленко є найвпливовішою фігурою в партії, адже в його руках – реальні адміністративні важелі і фінанси.

Протистояння в партії не має відкритого характеру. Фракція існує, партія функціонує. Аграрії розуміють, що саме єдність партії забезпечує їм фактичну монополію при контролі над сільськогосподарським ринком. Проте дедалі складніше забезпечувати цю єдність. Той факт, що засновник партії, екс-віце-прем’єр України Михайло Зубець відмовився вступати у фракцію АПУ, а кілька членів Аграрної партії розкидані по всьому політичному спектрі в парламенті, – показовий.

Що ж може дати прихід Литвина?

По-перше, Аграрна партія отримає менеджера «зі сторони». У 2000 році подібний крок партії «Трудова Україна» (коли на пост голови запросили «нічийного» Сергія Тігіпка) виявився виправданим. «Варяг», очолюючи політичну партію, може врівноважити всі інтереси і сконцентрувати протиборчі сили на головних цілях.

По-друге, Литвин може забезпечити давно прогнозований союз Аграрної партії і середовища Укрсиббанку. Брати Ярославські, які контролюють ряд стратегічно важливих для аграріїв об’єктів, давно намагалися налагодити зв’язки як з АПУ, так і з Литвином. Однак їхня стратегія була спрямована як на підпорядкування своєму впливові АПУ, так і на узурпацію бренда «Литвин». Володимиру Михайловичу, цілком можливо, вдасться домовитися про союз між АПУ й Укрсибом на принципах рівноправності і партнерства. Тим більше що, з чуток, теперішні союзники братів Ярославських Степан Гавриш, Богдан Губський і Олександр Задорожній почали активно загравати з «Лукойлом» і в надії на російський капітал намагаються створити нову партію, у якій Укрсибу буде не дуже затишно.

По-третє, Литвин зможе мобілізувати партію з метою одержати до 6 – 7% голосів (а у випадку грамотної роботи і більше) на парламентських виборах 2006 року.

По-четверте, Аграрна партія може перетворитися в якісно нову партію – у партію європейського типу. Крім того, Литвин може перетягнути в партію багатьох впливових осіб з інших політичних «тусовок» - від «Нашої України» і комуністів до членів Партії регіонів.

По-п’яте, Литвин може принести в партію нову ідеологію, оскільки останнім часом середовище, близьке до Литвина, активно працювало над створенням нової політичної ідеології – «Третього шляху». Саме Аграрна партія може першою оголосити себе «партією нового ідеологічного типу».

Що може дати Литвину Аграрна партія?

По-перше, очоливши Аграрну партію і маючи за союзників дві фракції в парламенті – групу «Центр» і Народно-демократичну партію, - Литвин зможе активно працювати над створенням нової конфігурації парламентських сил. Не варто забувати, що і заступники Литвина – Зінченко і Мартинюк – грають разом з ним в одну командну гру. Погравши пару місяців у «золоту акцію», Литвин з товаришами зможе претендувати на те, щоб створити в парламенті якісно нову більшість – на основі «Центру», НДП, АПУ, «Нашої України», «Трудової України», а також частини депутатів Партії регіонів (Литвин у принципі може перетягнути – за підтримки Ярославських – до третини «регіоналів» у свою більшість).

По-друге, Литвин перед майбутніми парламентськими виборами мусить визначитися з партійністю – щоб не залишитися поза парламентом і поза політикою.

По-третє, якщо Литвин збирається цього року балотуватися в Президенти (а чутки про таку можливість вперто поширюються), то Аграрна партія, яка має свої осередки в усіх областях України, може стати основою для формування штабу. Більше того, жодна інша політична сила не зможе забезпечити своєму висуванцю таку активну підтримку сільського електорату. Якщо ж Литвин не збирається балотуватися, то він зможе вигідно «продати» голоси сільського електорату будь-якому фавориту президентського марафону в обмін на політичні дивіденди.

Одним словом, очоливши Аграрну партію, Литвин не програє. Та й партія істотно виграє. Скептики запитують: а чи справиться Литвин з партійною роботою? Адже він ніколи раніше не працював у партійних структурах (якщо не рахувати досвід роботи в КПУ в радянський час). Насправді досвід Тігіпка показує: у партійному будівництві перемагають люди, не обтяжені комплексами, зокрема комплексами «правильної політики» і «чистоти лінії партії». Швидше за все, Литвин справиться з керівництвом АПУ (Аграрною партією України). Тим більше що однією АПУ (Адміністрацією Президента України) він уже керував.

Юрій Тихвинський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus