УКРАЇНА

07:42

26.07

Влада

Бензинова лихоманка

0

Під шумок світового нафтового ажіотажу внутрішні ціни на нафтопродукти в Україні зробили майже 30-процентний стрибок. Український уряд зреагував тоді, коли не реагувати вже було не можна.

Правильний загалом хід думок – диверсифікувати джерела постачання нафти (як Європа) і створити стратегічний резерв нафти (як США) – дав би непогані результати, якби виник не в розпал кризи.

За теперішньої ж ситуації пропозиція диверсифікувати джерела і напрямки постачання нафти в Україну звучить як знущання. Понад 90% поставок нафти і нафтопродуктів в Україну приходиться на імпорт з Росії, решта – казахська нафта.

І така ситуація зумовлена не стільки тим, що чотирма із шести українських НПЗ володіють росіяни, скільки успадкованою з радянських часів системою трубопроводів, при якій українська нафтопровідна система намертво прив’язана до російської. І Придніпровські магістральні (з Мічурінська і Самари, Росія), і нафтопровід «Дружба» (з Мозиря, Бєларусь) качають російську нафту. Навіть морські поставки через Одесу можуть здійснюватися з російського порту Новоросійськ. Швидше за все саме це спричинило прихід в Україну російських нафтових компаній, які стали власниками українських НПЗ. Отже, чи можлива сьогодні диверсифікація постачання нафти в Україну?

З країн СНД, не рахуючи Росії, нафту на Каспії добувають Азербайджан, Туркменістан і Казахстан. Власний видобуток Азербайджану і Туркменістану незначний, до того ж щороку падає. Транспортувати нафту з Казахстану в Україну суходолом, обминаючи територію Росії, неможливо. Домовитися з російською «Транснефтью» про транспортування територією Росії казахської нафти для України – теж із сфери фантастики. Надії на каспійську нафту тануть пропорційно завершенню будівництва нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан і провалу проекту Одеса-Броди. Остання ставка українського уряду в порятунку нового українського нафтопроводу була зроблена на відгалуження БТД трубу Тбіілісі-Супса, по якій казахська нафта потрапить на берег Чорного моря і далі танкерами може бути доставлена в Одесу. При цьому Україна забуває, що територія Грузії є занадто ризикованою як з погляду безпеки, так і з погляду ціни, якою маніпулюють грузинські екологи не без участі російських нафтовиків. Отже, диверсифікованість поставок нафти в Україну якщо і буде можлива, те не раніше, ніж Казахстан погодиться транспортувати нафту, а з Грузією будуть вирішені еколого-цінові питання. Іншими словами, на сьогоднішню бензинову кризу ідея влаштувати диверсифікацію жодним чином не вплине.

А наразі паливна криза напередодні збиральної кампанії в Україні стає явищем традиційним і чітко спланованим. Порівняно з березнем у квітні цього року РФ зменшила постачання нафти на НПЗ України більш ніж на півмільйона тонн. Так, якщо в березні поставки становили 1,9 млн., т., то в квітні вони скоротилися до 1,4 млн. т., і це тоді як видобуток нафти в Росії з початку року зріс майже на 20 млн. т. порівняно з минулим роком. І можна припустити, що травнева статистика покаже таку саму динаміку.

Формальним поясненням скорочення поставок було зупинення на ремонт найбільших українських НПЗ. Одночасно зі зниженням на чверть обсягів поставленої нафти російські нафтові компанії, що працюють в Україні, повернулися до питання реверсу, ненав’язливо запропонувавши прокачати з Бродів до Одеси відсутні обсяги і натякнувши, що бензин в результаті цього подешевшає.

Росіянам вдалося спровокувати тиск на український уряд зсередини. Фермери і промисловці звернулися в Кабмін з проханням врегулювати ціни на нафтопродукти.

Спробували росіяни також попередити адміністративне втручання, зокрема підняття цін на перевезення нафти залізницею, що зіпсувало подібну комбінацію торік. Експерти консалтингової компанії, близької до лобістів ТНК в Україні, напередодні курортного сезону поспішили спрогнозувати підвищення Укрзалізницею тарифів на всі свої послуги. В результаті цієї інформаційної провокації ціни на перевезення нафти і нафтопродуктів залізницею залишилися на попередньому рівні, нафтопереробні заводи зобов’язали узгоджувати графіки своїх ремонтів, а від нафтотрейдерів Кабмін домігся обіцянки припинити експорт на тиждень.

Єдиною українською компанією, якій дефіцит нафти на внутрішньому ринку зіграв на користь, стала «Укрнафта», що на останньому аукціоні продавала нафту по 1,5 тис. грн. за тонну, що цілком відповідає світовій ціні на нафту - близько 38 дол. за барель. Однак у найближчій перспективі «Укрнафта» цілком може стати компанією, яку держава, як власник контрольного пакета, в ім’я порятунку врожаю зобов’яже збути частину добутої нафти за пільговими цінами для аграріїв. Адже скромний обсяг нафти, що добувається в Україні, – єдиний на сьогодні сировинний ресурс уряду.

Очевидно, найближчим часом цінова ситуація на внутрішньому ринку не зміниться. Додатковий попит на нафтопродукти і ПММ, обумовлений початком курортного сезону і майбутньою збиральною кампанією, створює передумови для збереження роздрібних цін на досить високому рівні. Незважаючи на повільне падіння світових цін на нафту, ціни на російську сировину досить довго залишаться на попередньому рівні – близько 30 доларів за барель. Головним фактором виступатимуть США, які дедалі активніше скуповують нафту на світовому ринку та в Росії. Не виключено, що американо-європейська боротьба за сировину спричинить подальше ослаблення долара, що негайно позначиться на українській валюті. Ситуація показала, що українська влада мало контролює ситуацію на внутрішньому ринку. Найбільш ефективними важелями управління залишаються реєстрація експортних контрактів, підвищення цін на перевезення нафтопродуктів залізничним транспортом і ретельне опрацювання умов приватизації належних державі пакетів акцій нафтопереробних заводів.

Іван Пелех

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus