УКРАЇНА

20:07

23.05

Влада

“Донецька команда”: на шляху до есдепізації?

0

Есдепізація донецької команди, на жаль, продовжується. Хтось вважає, що це може бути на благо Януковичу. Хтось застерігає Януковича від надмірної дружби з СДПУ (о). Зрештою, вибирати самому Януковичу.

Пригадуєте, коли у прем’єр-міністра Віктора Януковича було перше істотне зростання рейтингу? У травні минулого року. Тоді хтось невідомий поширив чутки про інцидент, учасниками якого буцімто були прем’єр-міністр Янукович і голова президентської Адміністрації Віктор Медведчук. Мовляв, вийшла якась суперечку ( чи важать деталі?), і прем’єр з’їздив Медведчуку по фейсу. При цьому одні божилися, що були свідками цієї події в Ялті. Другі – у Варшаві, треті – у Борисполі. Але в тому, що акція під умовною назвою „побиття Медведчука” мала місце, ніхто не сумнівався. Народ настільки не любить Медведчука, що кожен його супротивник в очах громадськості відразу ж перетворюється в національного героя.

Потім Віктор Медведчук усіляко намагався підкреслити, що чутки про бійку – не більше ніж чутки. Він постійно намагався «світитися» поруч з Януковичем – аж до запрошення прем’єр-міністра на весілля влітку минулого року. Але при цьому система розпізнання «свій – чужий» у відносинах «донецької команди» і СДПУ (о) спрацьовувала чітко: «донецькі» намагалися дистанціюватися від есдеків і не переступати лінію нейтрально-офіційних відносин. Чому?

По-перше, соціал-демократи (об’єднані) є однією з небагатьох політичних «тусовок», які працюють дійсно системно і намагаються мислити стратегічно і технологічно. Решта політичних груп (серед них і донецька) діють інстинктивно, спорадично. Грати в політичні ігри з есдеками – це все одно, що аматору грати в шахи з професіоналом.

По-друге, соціал-демократи діють агресивно, напористо й інтегрально. Якщо вони починають грати з кимсь у гру, то не визнають паритетних принципів – вони діють тільки за принципом власної пріоритетності.

По-третє, досвід створення блоків за участю СДПУ (о) продемонстрував, що соціал-демократи не є надійними союзниками і легко можуть відходити від досягнутих домовленостей – якщо політичний момент диктує необхідність такого відходу.

Варто врахувати, що донеччани досить довго протидіяли проникненню бізнес-структур, близьких до СДПУ (о), на територію Донбасу. Більше того – «донецькі» і есдеки були конкурентами в багатьох галузях економіки і політики. Можна згадати про те, що торік донецькі структури перебували в стані «холодної війни» із близьким до СДПУ (о) міністром транспорту України Георгієм Кирпою. Можна також згадати, що саме за «протекцією» Медведчука було знято із займаної посади голову наглядової ради «Ощадбанку», одного з найближчих соратників Віктора Януковича Едуарда Прутника. Ще багато можна навести прикладів того, як «тісно» співробітничали «донецькі» і есдеки.

Однак у донецькому середовищі до осені 2003 року виділилася група, готова до більш тісного співробітництва з СДПУ (о). Це так звана група Геннадія Васильєва і концерну «Енерго». Призначення Васильєва на посаду генерального прокурора України стало своєрідним компромісом між частиною «донецьких» і СДПУ(о).

Далі були події 30 жовтня 2003 року в Донецьку, коли – за явною вказівкою з Києва – частина донецьких політиків влаштувала «привітний» прийом Віктору Ющенкові. При цьому варто врахувати, що перед цим оточення Віктора Януковича намагалося налагодити переговорний процес з оточенням Віктора Ющенка... Тобто, до кінця жовтня 2003 року частина оточення Януковича уже вела і сепаратні переговори з СДПУ (о) – якщо приїзд Ющенка в Донецьк закінчився таким скандалом!

Поступово від Януковича «відтерли» його найближчого соратника Віталія Гайдука: Януковича просто поставили в такі умови, коли він не зміг заступитися за віце-прем’єра, який зробив усе можливе для того, щоб Янукович перетворився в Януковича. Далі від «людей Гайдука» очистили Кабмін.

Наступний етап зближення (уже вимушеного) намітився в січні 2004 року: тоді певні політичні кола (вказувати на них не будемо: не піймав – не кажи, що злодій) запустили поговір про смерть Леоніда Кучми. Інформпосилання було розраховане точно: першими «качку» підхопили видання, що перебувають під контролем вихідців з донецького регіону. Плюс Леоніду Кучмі підкинули дезінформацію про те, що на нього в Баден-Бадені готувався замах і замовниками цього замаху нібито були вихідці з Донбасу. При цьому Президент і сам повірив у цю «качку» і навіть озвучив цю версію на одній з прес-конференцій. Леонід Данилович, який палко любить владу, мислив логічно: хто – відповідно до Конституції – одержує президентські повноваження у випадку загибелі чинного Президента? Прем’єр-міністр. Хто – відповідно – найбільше зацікавлений в усуненні Президента? Е-ге-ге... То ж бо й воно!

Ще одною прикметною рисою соціал-демократів є вміння створювати проблеми з наступним пропонуванням ефективного антикризового менеджменту. Як кажуть, «якщо у вас є проблеми, ми їх вирішимо, якщо їх нема – ми їх створимо». У січні-лютому 2004 року прем’єр-міністр був поставлений перед фактом: мужик, у тебе – проблеми, але ми їх можемо вирішити. З тебе – сто баксів. Зрозуміло, вартість вирішення проблеми вимірялася в інших розмірах і сумах...

…Те, як соціал-демократи вирішували проблеми Віктора Януковича, заслуговує на особливу увагу.

По-перше, Януковича штовхнули на дії, що можуть бути – при бажанні - розцінені як фальстарт виборчої кампанії. Ще в лютому 2004 року соціал-демократи (вустами Леоніда Кравчука) почали кричати про те, що Янукович – єдиний кандидат від влади. У квітні парламентська більшість – під величезним пресингом з боку Адміністрації Президента – визнала Януковича єдиним кандидатом. При цьому не були враховані ті моменти, що а) офіційне висунення може статися не раніше, ніж Центвиборчком оголосить про початок виборчої кампанії; б) право висувати кандидата мають політичні партії, але аж ніяк не фракції і групи в парламенті; в) право визначати кандидата від тієї або іншої партії – це прерогатива з’їзду партії, а не окремих осіб, навіть якщо вони володіють депутатським мандатом; г) висунення єдиного кандидата робить самого кандидата фігурою, найбільш уразливою для критики з боку опозиції. До речі, завважте: в опозиційних виданнях відразу ж після висунення Януковича різко зменшилася кількість критичних матеріалів про Медведчука але в 10 (!) разів зросла кількість негативних матеріалів про Януковича!.

По-друге, Януковичу надали в його розпорядження ряд телеканалів, підконтрольних СДПУ (о). При тотальному контролі над інформаційними потоками Віктору Медведчуку нескладно готувати моніторинги для Президента і, ніби між іншим, говорити: «Леоніде Даниловичу, зверніть увагу: вчора в програмах новин було показано 8 сюжетів про Вас і 26 – про Януковича». Врахуйте психологічні особливості Кучми і його нелюбов до тих, хто намагається зосередитися на формуванні власного іміджу. До слова, якщо хтось вважає, що замовлені сюжети про прем’єр-міністра на есдеківських каналах ідуть як гуманітарна допомога СДПУ (о) друзям по коаліції, він помиляється. Платити доводиться на загальних підставах.

По-третє, в оточення Януковича вже направлені кілька політтехнологів, близьких до СДПУ (о). Ці добродії уже встигли попрацювати на минулих виборах у штабі Леоніда Кучми, а пізніше тісно співробітничали з народним депутатом Олександром Волковим. Згадайте, як після президентських виборів різко став мінятися імідж Волкова. Раніше був мужик з іміджем не просто серйозного, а прямо-таки лиховісного політика. І раптом перетворився в такого собі клоуна. Робота іміджмейкерів! До речі, справжній Волков – зовсім не такий, яким його зуміли представити його ж «друзі», але наразі мова не про Волкова. Хоча... Дискредитація Волкова почалася тоді, коли він зумів посваритися з СДПУ (о) і відмовився від спільного блоку партії «Демократичний союз» з СДПУ (о). Саме тоді есдеки почали активну експансію у ті сфери, які раніше були підконтрольні Волкову. А потім – через непотрібність – Волкова відправили на політичний відпочинок. Чи не таку схему намагаються зараз розіграти з Януковичем?

Чом би й ні? Уявіть собі ситуацію: соціал-демократи одержують доступ до скарбниці виборчого штабу Януковича. У травні – липні починається широка агітаційна і підготовча кампанія. Ті, хто має доступ до грошей, починають ці гроші перераховувати в різні фонди і робити замовлення в «потрібних» фірмах – природно, за завищеними цінами. Це називається «запустити лапу в годівницю». До липня апетити вдасться задовольнити, а заодно і зимітувати бурхливу діяльність на славу «єдиного кандидата». А ось тут на політичну арену вийде голова ЦВК пан Ківалов, який несподівано відмовиться реєструвати «єдиного кандидата», демонструючи принциповість і те, що в Україні «закон – один для всіх». Приводів можна знайти безліч – від прихованих фактів у біографії до фальстарту у виборчій кампанії. І цей варіант зовсім не видається фантастичним.

На якомусь етапі в оточенні прем’єр-міністра сформувалося антиесдеківське лобі, яке наполягало на тому, що Янукович, якщо він дійсно збирається балотуватися на посаду Президента, має спиратися переважно на власні сили. Соціал-демократи, у такому випадку, якщо бажають допомогти, хай діють як допоміжна сила на загальних підставах. Нехай підписують угоду між кандидатом і партією, нехай висувають свої вимоги і делегують людей у загальний штаб. А керівництво штабом і ключові позиції в штабі мають належати людям, яким Янукович беззастережно довіряє. Тим більше важливим є облік і контроль фінансів і технологій, що їх використовує штаб. Прихильники подібної концепції згуртувалися навколо помічника прем’єр-міністра Зіновія Кулика, який чітко і планомірно проводив свою лінію. Хто-хто, а Кулик знав есдеків і ніколи не довіряв їм. Вплив Кулика на процеси в оточенні прем’єр-міністра був дуже великим.

Чи не тому мало хто повірив у природність його смерті, яка трапилася вранці 14 травня? Людина, яка повернулася з відпочинку, ніколи раніше не жалілася на серце і не пережила серйозних стресових ситуацій, раптом вмирає – за офіційними даними – від інфаркту. Чи не дивно?

Найстрашніше те, що після смерті Зіновія Кулика антиесдеківська група втратила лідера, і знайти заміну Куликові не просто складно – практично неможливо. Тепер оточення Януковича буде, швидше за все, працювати за сценарієм, погодженим з СДПУ (о), а можливо й написаним соціал-демократами (об’єднаними). Ризики від цього співробітництва викладено вище. Швидше за все, зараз почнеться активна робота по делікатному «підставлянню» прем’єр-міністра, щоб невдовзі він перестав розглядатися як серйозний політик. Хто-хто, а есдеки роблять це майстерно.

Есдепізація донецької команди, на жаль, продовжується. Хтось вважає, що це може бути на благо Януковичу. Хтось застерігає Януковича від надмірної дружби з СДПУ (о). Зрештою, вибирати самому Януковичу. І від його вибору, а також від його волі, здатності вести самостійну гру і – в результаті – переграти своїх теперішніх «союзників» залежить і його політичне майбутнє. Адже, граючи із соціал-демократами, важливо пам’ятати античну приказку: «Бійся данайців, що наділяють дарами».

Юрій Тихвинський

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus