УКРАЇНА

23:59

27.06

Влада

Історія одного арешту

0

Резонансна епопея з арештом Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя пакетів акцій провідних підприємств машинобудівної та енергетичної галузі України, зважаючи на все, набуває затяжного характеру. 7 квітня той самий суд задовольнив клопотання ЗАТ «Ліберті Маркет» про перенесення слухання справи за позовом консорціуму «Металургія» до Головка А.І. і ЗАТ «Ліберті Маркет» на невизначений час.

Збурювач спокою

Цю подію можна було б і не помітити – мовляв, ще один нескінченний судовий позов суб’єктів, що господарюють, – якби не дві обставини. По-перше, серед «потерпілих» підприємств виявилися низка обленерго, які мають для країни стратегічне значення. Арештовано пакети акцій: ВАТ “Запорожжяобленерго” (18,6% статутного фонду); ВАТ “Львівобленерго” (38%); ВАТ “Сумиобленерго” (39,9%); ВАТ «Полтаваобленерго” (40%); ВАТ «Прикарпаттяобленерго” (33,7%); ВАТ «Чернігівобленерго” (40%); і великі пакети акцій низки інших енергопостачаючих компаній. Крім того, у рамках виконавчих дій накладено арешт на пакети акцій: ВАТ «Дніпроспецсталь” (48%); ВАТ «Запорізький кабельний завод” (49,7%); ВАТ «НПО ім. Фрунзе” (12,6%); ВАТ “Запорожтрансформатор” (88,3); ВАТ “Завод малогабаритних трансформаторів” (58,7%); ВАТ «Турбоатом” (14,5%); ВАТ «Авіакомпанія “Константа” (57,5%) та інших акціонерних товариств. Тепер, як говорять юристи, цим підприємствам дуже важко буде провести збори акціонерів, а державі, що є одним з основних акціонерів енергокомпаній, – одержати належні дивіденди.

По-друге, інтерес експертів викликає безпосередній призвідник скандалу – Український промислово-інвестиційний консорціум «Металургія». Нагадаємо, що арешт акцій здійснено у межах забезпечення позову УПІК “Металургія” з повернення раніше відчужених колишніми посадовими особами Консорціуму пакетів акцій великих українських підприємств. Інтерес непідробний, адже відповідно до власного ж прес-релізу, датованого ще 11 грудня 2002 року, промислово-інвестиційний консорціум «Металургія» припинив своє існування в зв’язку з відповідним рішенням засновників про ліквідацію. Підставою в тому числі є «припинення дії поняття «промисловий інвестор».

Вершник без голови

Так що ж собою представляє дивним чином воскреслий УПІК «Металургія», масштаб домагань якого свідчить про його неординарну роль в економіці країни? Результати аналізу інформації про цю структуру не дозволяють говорити про неї однозначно. Хоча один висновок усе-таки напрошується – підприємство, яке так роздирають склоки і протиріччя, знайти складно. Судіть самі.

Штучне повернення до життя «Металургії» відбулося 27 грудня 2002р., коли відбулося засідання Ради директорів Консорціуму. На засіданні було ухвалено рішення про припинення повноважень Генерального директора Ігнатенка С.В. і членів Дирекції Консорціуму та обрання нового складу Дирекції: Генерального директора Консорціуму – Павленка С., членів Дирекції – Ігнатьєва Е. і Скрябіна І.

Однак колишнє керівництво відразу ж звернулося до суду і оскаржило ці рішення. 03.04.2003р. суд Заводського району м. Запорожжя виніс рішення, яке визнало засідання Ради директорів УПІК “Металургія” 27.12.2002 р. неправомірним, а протокол №6, яким було зафіксовано засідання, недійсним. Основним доводом суду є те, що при підготовці і проведенні засідання були порушені норми законодавства і статутних документів підприємства, засідання було скликано не уповноваженими особами, проведено без залучення дирекції як органа управління, участь у голосуванні брали особи, які не мали повноважень голосувати. У процесі подальших судових позовів різними судами неодноразово виносилися визначення, що забороняють виконувати рішення засідання Ради директорів «Металургії», а самій Раді проводити ці засідання.

Однак нова Рада директорів «Металургії» проводила засідання із завзятістю, не дивлячись не тільки на судові рішення, але, іноді, і на здоровий глузд. Чого тільки вартує засідання 23 травня 2003 року, на якому була прийнята нова редакція Статуту підприємства. Його результати в судовому порядку заперечив навіть сам Голова нової Ради директорів УПІК “Металургія” А.П.Кравченко. Погодьтеся: ну як може вважатися дійсним статут підприємства, якщо його пункти прямо суперечать один іншому, а частки в статутному фонді розподілені так, що їхня сума дорівнює 100,36% (!). Як наслідок – рішення суду, цього разу Нікопольського міського, відповідно до якого установчі документи УПІК “Металургія”, зокрема Устав, визнані недійсними, а державна реєстрація підприємства підлягає анулюванню.

Судові технології

Тоді як же діюча дирекція Консорціуму, якою визначенням суду заборонено представляти це підприємство перед підприємствами, установами й організаціями, заборонено підписувати жодні документи від імені Консорціуму “Металургія”, заборонено розпоряджатися майном і коштами, змогла домогтися арешту акцій такої кількості стратегічних підприємств? На це питання можна знайти відповідь, якщо проаналізувати події, що розверталися в Орджонікідзевському суді м. Запоріжжя хоча б останні два місяці.

Судіть самі. Суддя приймає позовну заяву від Консорціуму до колишнього директора Головка А.І. Ну і що, скажете ви. А те, що за нормами ЦПК позов подається за місцезнаходженням відповідача, а відповідач живе в м. Нікополі. Але це анітрохи не бентежить суддю Коваля П.Ю., який приймає свідомо незаконний і необґрунтований позов, за яким рішення просто не може бути винесено. А навіщо? На цьому етапі йдеться не про дозвіл суперечки, адже ніякої суперечки фактично немає, а про те, щоб використовувати цей позов для реалізації сьогоднішніх цілей.

Потім Консорціум попросив залучити нового відповідача – київського торговця цінними паперами. Чому? На це запитання важко знайти відповідь у позові. Хеппі ендом можна вважати визначення судді Коваля від 12.03.2004 р., який фактично накладає арешт на цінні папери підприємств, що взагалі не мають ніякого відношення ні до позову, ні до Консорціуму, ні до Головка.

Примітна ще одна деталь – визначення суду являє собою просто таки відомість корпоративної власності. У ньому містяться навіть адреси офшорних компаній. А звідки суддя про них довідався? А звідки суддя районного суду м. Запорожжя в принципі взяв те, що цим компаніям належать якісь акції? А звідки суддя довідався, хто є хоронителем цих компаній і де в них відкриті облікові рахунки? Питань більше ніж відповідей.

Ситуація з арештом акцій найбільших українських підприємств з позову сумнівної з погляду легітимності компанії зі скандальною репутацією досить повчальна, і, на жаль, досить типова для сучасної України. Незграбні спроби перерозподілу власності в переддень зміни владних еліт приймають усе більш потворні форми. Бажання бізнес-груп стрибнути в останній вагон можна пояснити, але не менш очевидним є й інше – від того, чи вдасться судовій владі зберегти статус незалежного арбітра, багато в чому залежить майбутнє України як правової держави.

Юлія Панкратова, “Робоча газета”

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus