УКРАЇНА

07:54

25.03

Влада

Чи стане папський нунцій в Україні нунцієм?

0

Як відомо, новим нунцієм в Україні став Іван Юркевич, екс-нунцій у Білорусі. Чи буде він нунцієм (послом) у найширшому значенні цього терміну, а чи лише церковним ієрархом – залежить від нього самого.

У цьому йому, звичайно, стане в нагоді чималий досвід виживання в країні “православного атеїста”. Але й українська специфіка не така проста, як здається. Адже тут окрім найбільшої Греко-католицької церкви, яка нині заявляє про свої претензії на відносну самостійність (патріархат), маємо ще й один із найагресивніших підрозділів Московського патріархату. А до того всього - владу, яка так і не визначилася, що вона хоче будувати в цій багатостраждальній екс-соціалістичній країні...

До приходу владики Івана ми бачили постійні спроби нунціатури діяти оглядаючись на Московський Патріархат, особливо після відкритих наскоків на Католицьку церкву в Російській Федерації. Це проявлялося в дуже багатьох діях посольства, найхарактернішим із яких було практично відкрите нехтування у своїх офіційних заходах УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ.

Пояснення таких дій було продиктоване із Ватикану (чи Москви) – це Церкви “неканонічні”. Проте в устах посла іншої держави такі характеристики – це вже втручання у внутрішні справи України і, за великим рахунком, розпалювання внутрішньоконфесійних суперечок...

Апостольські нунції до цих пір прагнули бачити і підтримати в Українському греко-католицизмі більше католицькі, аніж східні (ортодоксальні) риси. А тому вони справляють враження скоріше послів Католицької церкви, ніж держави Ватикану. Так, при всій повазі до зробленого попереднім нунцієм Николою Етеровичем, українці так і не дочекалися за роки нунціатури архієпископа Николи Етеровича налагодження взаємних культурних і наукових обмінів між Ватиканом і Україною, книгообмінів і музеєобмінів, якихось інших форм зацікавлених міждержавних зв’язків. А між тим, з огляду на кількість в Україні віруючих католицького обряду, та пов’язане з цим особливе становище в Україні двох католицьких Церков, певно варто було б принаймні порушити питання встановлення конкордату між Україною і Ватиканом.

Діяльність двох попередніх нунціїв – Антоніо Франко та Николи Етеровича – справляла повне враження того, що главою Католицької церкви в Україні є не кардинал Мар’ян Яворський, а нунції, котрі часто брали на себе відповідальність за вирішення тих чи інших важливих питань, які можна трактувати як внутрішньоцерковні. І в цьому аспекті діяльність послів Апостольської Столиці можна оцінити як надзвичайно плідну. Коли на початок 1992 р. римо-католики мали в країні 452 зареєстровані релігійні громади, то на початок 2004 р. в їх активі вже було понад тисячу.

Особливо активним в подальшому інституційному становленні католицької Церкви в Україні був архієпископ Никола Етерович. Його успіху сприяло те, що він опанував українську мову, виявляв щиру зацікавленість до українського мистецтва, книгодрукування, звичаїв українців. Така позиція нунція не могла не сприяти піднесенню авторитету Католицької церкви. За настирливості Етеровича Церква зареєструвала близько 200 нових громад (греко-католики за цей час зросли лише на 100 громад), організувала роботу багатьох католицьких монастирів, благодійницьких спільнот, місій тощо. Великим успіхом архієпископа можна вважати організований разом із греко-католиками і владою приїзд в Україну Папи Івана Павла ІІ.

З іншого боку, не можемо не відзначити, що за свій посольський час архієпископ все ж не допоміг УГКЦ у вирішенні її давніх гострих проблем – створення Патріархату, об’єднання під верховенством Львівського архієпископа всіх єпархій Церкви (українських і діаспорних), беатифікації митрополита Андрея Шептицького та ін. Зрозуміло, що остаточне слово в розв’язанні цих проблем за Ватиканом і особисто Папою, але чи використав нунцій весь свій потенціал для вирішення названих гострих і доленосних для уніатів питань? На наш погляд, він працював більше на західну, ніж східну зорієнтованість українських греко-католиків, що не прямо, але підтверджується фактом призначення Етеровича на більш високу посаду у Ватикані (Генеральний секретар Папських Синодів із постійним перебуванням у Ватикані). Отже, настанови Апостольської Столиці в Україні виконувалися належно? Хотілося б вірити, що його прощальні слова на урочистому прийнятті в нунціатурі з нагоди свого від’їзду – “Запевняю вас, що з моїм приїздом у Ватикан там на одного друга України стане більше” – були сказані щиро...

Щодо нового нунція Апостольської Столиці в Україні, то хочеться сподіватися, що він продовжить всі добрі традиції, які заклали тут посли Антоніо Франко і Микола Етерович, й буде вирішувати ті проблеми українських католиків, які не вдалося вирішити його попередникам. Держава Україна може і повинна вийти на більш широкий спектр відносин з державою Ватикан – для цього нині склалися всі умови.

О. Саган, А.Колодний

Джерело: О. Саган, А.Колодний

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus