УКРАЇНА

18:25

22.01

матеріали по темі:

Влада

Тарас Чорновіл: “Сьогодні я бачу 30-35 депутатів, які готові піти на створення нової сили”

0

Після провалу дворічного реформування Конституції у парламенті назрів перерозподіл сфер впливу. У боротьбу між владними й опозиційними фракціями може втрутитися нова. І хоча про офіційне створення третьої сили поки не оголошено, вона вже має назву й ідеологічне спрямування – центристська.

 

Про те, хто провалив Конституційну реформу і чому від цього постраждає Ющенко, а також про завдання нового політичного об’єднання, про те, хто ввійде до його лав і хто очолить, - один з організаторів групи “Центр”, народний депутат Тарас Чорновіл:

- Хто винен у тому, що Конституційна реформа не пройшла?

- Оскільки це неповноцінна реформа Конституції, а певне блудодійство на основі Конституції, я би термін “винен” у справжньому значенні не вживав. Хто до цього прислужився? У першу чергу сам Віктор Медведчук, який зробив усе можливе і неможливе для того, щоб у тих, хто міг якось протиставитися цій реформі зникло будь-яке бажання щодо неї голосувати. Спосіб тиску досить брутального і примітивного, уся ця торгівля, усі ці заяви мали свій вплив на те, що з’явився опір. Не останню роль у цьому зіграв Гавриш, оскільки сама неморальність і неінтелігентність Гавриша в останні дні, а його я можу однозначно назвати розчаруванням року, тому що таке падіння достатньо авторитетної людини до рівня дрібної кон’юнктури і шантажу відбиває будь-яку охоту підтримувати все, що ця людина оголошує. Певною мірою до цього спричинився і президент, який, зрозумівши абсолютну гиблість цієї справи, цілком логічно міг поставити Медведчуку питання: “Вітю, а навіщо це мені?” Напевне, цим можна пояснити, що близькі до президента люди, які водночас є ворожими до Медведчука, не проголосували за цю реформу.

- З цього випливає, що Кучма має намір іти на третій термін?

- Я не думаю, що обов’язково на третій термін. Просто у реформі проглядається інтерес лише однієї людини – Медведчука, з його залаштунковими іграми. Для всіх зрозуміло, що чим більше працює Медведчук, тим важче буде потім розсьорбувати тим, хто якось з ним пов’язаний. Думаю, тут просто спрацював інстинкт нормального майбутнього для себе. Зараз у Кучми є серйозні гарантії з боку Сороса, його зять Пінчук відпрацював дуже серйозно у всіх напрямках, коли можна себе нормально почувати в майбутньому, так само як Кравчук. Закінчується президентство, ніхто йому зараз нічого не закидає, попри ті зловживання, які були, і ніхто серйозно не ставить питання про його відповідальність. Тим більше, припускати, що на наступних виборах президентом стане обов’язково Віктор Ющенко, я би вважав ілюзіонізмом. Я нічого не маю проти, нехай буде. Але з такою командою, такими підходами і з таким недооцінюванням реальної ситуації, я думаю, президентом стати важко.

- Ющенко вважає себе переможцем у результаті невдалого голосування за реформу. Чи є в нього для цього підстави?

-Я не можу сказати, як вважає Ющенко. Я бачив, що робила “Наша Україна” в залі. У мене це викликало м’яко кажучи, подив. Люди добрі, та вискакувати на столи й кричати “Ура!”, мабуть, не до речі, тому що от тепер тільки все почнеться. Я знаю, що в аналітичних колах “Нашої України” настрій навпаки поганий. Вони розуміють, що якщо дано гальма Конституційній реформі, то, очевидно, буде зроблено все, щоб Ющенка навіть близько не підпустити до дня голосування. А якщо підпускати, то з таким іміджем і рейтингом, з яким не можливо перемогти. Знаєте, там працюють занадто серйозні технології.

- Тобто ми можемо констатувати, що “Наша Україна” зазнала тактичної поразки?

- Тактичні програші, що йдуть один за одним, й були основною причиною мого виходу з фракції “Наша Україна”. Оскільки на виборах найважливішу роль для “Нашої України” будуть грати не технології чи гроші, а реальна симпатія виборців, то треба щиро сказати людям: “Я, Віктор Андрійович Ющенко, маю таку хорошу команду, ось поіменно. Я вважаю, що з цією командою зроблю ваше життя прекрасним. Ця реформа забирає у мене і в моєї команди можливість це зробити”. Хочу сказати, що перший, навіть не тактичний, а стратегічний програш заклали ще 2001 року, коли формувалася команда.

- До кого ви зарахуєте Олександра Мороза: до переможців чи тих, хто програв від завалу Конституційної реформи?

-Олександра Мороз дуже серйозно програв ще в момент, коли втягнувся у брудну кампанію. Підписувати спільний документ з Медведчуком і Симоненком, - я можу ще це зрозуміти, але коли Мороз не заперечував обрання президента парламентом, а я бачив чернетки законопроекту. Варіант реформа заради реформи показав, що моральний образ Мороза розчинився. Думаю, що Мороз остаточно програв ще в серпні. Після “Канівської четвірки” “Конституційна трійка” – усі ці танці на граблях – це виходить поза межі зрілої політики. Тим паче, що Мороз, як ображений, збирається іти на президентські вибори, де він набере ще менше, ніж минулого разу, – це буде елементарне самоспалення. Можливо ще не до кінця, але ми втрачаємо яскравого політика.

-А як ви ставитеся до Володимира Литвина? Голосування за Конституційну реформу не похитнуло довіру до нього ані серед опозиції, ані серед більшості? Чи не починає він свою, якусь третю гру?

-Литвин міг би повести третю силу. Він міг би стати символом чогось третього. Там влада, там опозиція – обоє безплідні. Але Литвину треба постаратися хоч щось повести, бо мене інколи вражає його надмірна обережність. Я розумію, що часом він робить кроки, які десь там оцінюються погано, але коли Литвин зможе повторити фразу екс-спікера Ткаченка “я не первий і не вторий, і мною не можна маніпулювати”, то він має всі шанси стати моральним лідером третьої сили. Якщо не на президентських виборах, то на парламентських 2006 року. Не можна дуже довго вичікувати. Мені теж багато хто з друзів каже: “ не спіши з тою третьою силою, не спіши з тою новою фракцією. Не женися, нехай воно визріє. Це ліпше зробити восени, після президентських виборів”. Але я бачу, що втрачається час, втрачаються домовленості. І багато людей, які однозначно могли піти б за Литвином, можуть опинитися у ситуації з надто серйозними зобов’язаннями, з яких не зможуть вирватися. Мені здається, що має бути хоча б мінімальна система координат. Займаючи таку посаду, після поразки Гавриша і Медведчука, Литвин міг би робити активніші кроки. Влада розгублена. Стовідсоткового кандидата від влади теж немає, відповідно роль Литвина зростає.

-У всій цій провладно-опозиційній системі координат де місце Чорновола? Адже ви не належите до жодного з двох таборів.

-Усі люди живуть у трьохвимірному світі і лише українська політика існує у двохвимірному. Дуже часто вектор влади і вектор опозиції тупо міняються місцями, особливо це було помітно під час голосування за пропорційну систему. Якби я бачив чітку опозицію, яка хоче щось реальне запропонувати на заміну чинній владі, або іншу владу, а не ту, яка просто хоче вберегтися, – у цій ситуації я не хочу належати до жодного з таборів. Зараз я в не дуже завидних обставинах, тобто я поза цією площиною. Сказати, що я належу до якогось вектора, який пішов угору від цієї площини, не можна, тому що вектора як цілісного нема. Є ідея. Тобто є точка, до якої я рухаюся. На сьогодні пішли процеси формування, є переговори, є домовленості. Існують дві повноцінні групи у парламенті, які створять те, що можна назвати третьою силою. Яка у цьому роль Литвина? Побачимо. Мені особисто хотілося б, щоб його роль там була максимально велика, тому що я бачу в ньому прогрес.

- Що це за дві сили?

- Перша, – це організаційна група фракції “Центр”, яка вже почала формуватися. Робота дещо пригальмувалася у зв’язку з політреформою, хоча усі, хто входить до оргкомітету не голосували за неї. Друга група – це депутатське об’єднання “Громадянська позиція”. Ці групи дещо накладаються, але одне другому не суперечить. Одна група задекларувала необхідність створити фракцію, але має недостатній людський ресурс, не чотирнадцять осіб, щоб бути інтелектуальною, а не маргінальною структурою. “Центр” – це більшість сьогоднішніх позафракційних.

-Включно з вами?

-Так. А друга група вона передбачає ширші контакти поза парламентом. Я не хочу називати імен поки що. Частина цих людей перебуває в інших фракціях, але вони мають шанс створити фракцію вищого рівня. Тобто це не буде фракція ображених чи тих, кому закидатимуть, що їх позбавили мажоритарної системи.

-Яка мета цих об’єднань?

-Мета кожної фракції двояка: задекларувати себе і створити політичну силу, саме це, мені здається, тут якраз домінує. Звісно тут є прагматичний момент – вийти на вибори 2006 року. Але головна ідея створити центристську силу. Бо у нас більш-менш структурованими є саме лівий і правий край. Можна сказати, що з лівого боку спекулятивно. З правого боку маргінально, але там є партії. А по центру реально партій нема. Є фінансово-промислові групи або ж якісь авантюрні бізнес-проекти.

-Членами нової фракції стануть в основному мажоритарники?

-Я б сказав, що в абсолютній більшості. Оскільки люди, які пройшли за списками, зав’язані, у тому числі морально. Тягнути таких людей не зовсім коректно. Тим більше, що значна частина з них це “Наша Україна” і БЮТ, які все ж структуровані.

- У кулуарах кажуть, що нова фракція потрібна для того, щоб забрати “золоту фракцію” з рук соціалістів на можливість переголосування Конституційної реформи. Так це?

- Термін “золота акція” не обов’язково має погане значення. “Золота акція” - це радше можливість серйозно випливати на прийняття рішень. Якщо ти у Верховній Раді і не хочеш, щоб твій голос став вирішальним, тоді на біса туди йти? Хіба заради недоторканості? “Золота акція” може бути, оскільки політична сила, яку представляє Мороз, в конституційних змінах себе значно дискредитувала. Що ж до Конституційної реформи, я не виключаю, що за рік члени саме “Центру”, цієї групи, будуть ініціаторами внесення змін до Конституції.

- Що може об’єднати депутатів нової фракції? Адже позафракційні – дуже різношерста компанія, невже тільки ідея центризму?

- Через те пригальмували процес структурування саме як фракції. Потрібно трохи попритиратися, подивитися. Для цього існують хороші аналітики і політологи, які мають прописати не за рік, як завжди, а за два роки до виборів, деякі ідеологеми. Що нас роз’єднує? Мовне питання, історичні підходи, але не розкидає у різні боки ставлення до геополітичних процесів. Тому що центризм визначає не перетягування канату: чи до Росії чи до Заходу, а має бути самоціль. Симоненко колись сказав, - не Петро, а Василь - Симоненко сказав: “хай мовчать Америки й Росії, коли я з тобою говорю”, звернені до України. Я сам вважаю, що варто, аби структура, яка зараз є, назвалася депутатською групою. Але тільки на певній стадії, коли буде створено ідеологему, перетворилася у фракцію і партію. Очевидно, що не обов’язково створювати нову партію, це може бути одна з давнодіючих партій, у нас є певні думки.

- Скільки людей може ввійти до нової фракції-групи “Центр” і коли про неї офіційно оголосите?

- Можливо, за місяць, а можливо, й за три. Дати поки що не визначаємо, але очевидно, що до президентських виборів. Щодо кількості, то тут все залежатиме від прийнятності ідеології. На сьогодні я бачу 30-35 депутатів, які готові піти на створення нової сили. Реально, якщо зменшиться тиск, що роздирає людей між СДПУ(О) і донецькими, можна говорити про 60 осіб.

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus