УКРАЇНА

04:25

29.03

Влада

Пінчук почав готуватися до виборів-2006

0

Навколо Леоніда Кучми традиційно існувало декілька центрів впливу, між якими він постійно підтримував баланс. Щоправда, починаючи з часів Литвина один із цих центрів – адміністрація Президента – ставав щодалі «рівнішим від рівних». З одного боку, це призвело до ослаблення інших центрів, з іншого – викликало потужну боротьбу.

І ось помітно активізувався ще один із центрів впливу - в особі народногодепутата, члена фракції ПППУ-ТУ, медіамагната і власника групи «Інтерпайп» Віктора Пінчука.

По-перше, не дуже давно Пінчук дав, по суті, своє перше публічне інтерв’ю агентству «Рейтер», яке фактично не було помічено, оскільки стало доступним тільки передплатникам агентства. Однак 1 квітня воно було опубліковано в російській газеті «Moscow Times», а вже 6 квітня – з витримками на інтернет-сайті «Українська правда», що, на думку низки експертів, може бути продуманим ходом Віктора Пінчука.

Симптоматично, що, маючи декілька досить популярних телеканалів в Україні, а саме СТБ, ICTV, «Новий канал», а також найбільш масову газету «Факты и комментарии», Пінчук практично не використовував їх для власного «розкручування», хоча вони активно обслуговували низку його суспільно-політичних проектів (приміром, пов’язані з «Командою озимого покоління» на попередніх парламентських виборах).

Ці ТВ-канали останнім часом мають досить аполітичний характер (за винятком окремих програм ICTV). І на тлі інших українських телеканалів здаються доволі демократичними. Табу на цих каналах накладено тільки на критику глави держави, власників каналів і їхніх партнерів. Тому поява інтерв’ю Пінчука, яке він дав зарубіжному інформаційному агентству, досить показова.

Структура і загальна тональність інтерв’ю свідчать, що воно має яскраво виражений іміджевий характер і спрямоване щонайперше на те, щоб сформувати на Заході образ Пинчука як:

а) просувного прихильника реформ (причому як в економічній, так і в політичній сферах);

б) політика, що є прихильником відокремлення великого бізнесу від політики (що, до речі, характерно для Росії – хоча й у трохи силовому варіанті, і збігається з останніми заявами Президента України).

Також Пінчук заявив, що якщо відбудеться поділ бізнесу і політики, то особисто він займатиметься винятково бізнесом, причому навіть його медійні канали будуть мати винятково бізнесовый характер. Що стосується майбутніх президентських виборів в Україні, то, за словами Пінчука, він ладен підтримати «чесну, моральну, сучасну людину зі стратегічним баченням майбутнього України». Під це дещо розмите формулювання може підпадати практично кожен з найбільш ймовірних кандидатів на президента.

Нарешті, в інтерв’ю Віктор Пінчук усіляко намагався наголосити, що термін (або кліше) «олігарх» до його фігури є фактично непридатним, він, скоріше, європейський мільярдер.

По-друге, порівняно недавно Віктор Пінчук став членом опікунської ради Міжнародної Групи щодо Запобігання Криз, організації досить солідної і впливової.

Довідка. Міжнародна Група Запобігання Криз «МГЗК» – некомерційна, приватна, міжнародна організація, яка нараховує понад 100 працівників на п’ятьох континентах. Створена для зміцнення спроможності міжнародного співтовариства прогнозувати, розуміти і діяти з метою запобігання і стримування конфліктів. Рада МГЗК, до складу якої входять відомі політичні діячі, дипломати, бізнесмени і представники засобів масової інформації, сприяє тому, щоб звіти МГЗК і рекомендації одержали належну увагу від осіб, які займаються політичними питаннями в усьому світі. Головою Ради МГЗК є Марті Ахтісаарі (колишній Президент Фінляндії), Президентом – Гарет Еванс, що був міністр закордонних справ Австралії. Міжнародна штаб-квартира МГЗК розташована у Брюсселі, а представництва – у Вашингтоні, Нью-Йорку, Лондоні і Москві. Зараз організація має тринадцять представництв на місцях, а її аналітики працюють у більш ніж 30 кризових країнах на чотирьох континентах. Для своєї діяльності МГЗК залучає фінансові кошти урядів, благодійних фондів, компаній і індивідуальних донорів.

До ради цієї організації входять такі відомі політики і великі бізнесмени, як Д.Сорос, Г.Явлінський, З.Бжезинський, колишній генеральний секретар НАТО Д.Робертсон, спікер Європарламенту П.Кокс, С.Фішер і так далі. Крім того, Віктор Пинчук також входить до міжнародної наглядової раду МГЗК, куди можна потрапити тільки вносячи щорічний внесок на суму понад 25 тис. долари.

Посилення політичної активності Віктора Пінчука, причому в основному не на внутрішньополітичній арені, а на Заході, найперше викликано наближенням президентських виборів в Україні. Новий український бізнес прагматично орієнтується як на Захід, так і на Схід, віддаючи перевагу не ідеологічним міркуванням, а конкретним пропозиціям від ймовірних партнерів. При цьому налагодження більш тісних стосунків, зазвичай, відбувається в атмосфері максимальної закритості. Так, для політиків і бізнесменів зразка Віктора Пінчука взагалі характерна досить закрита форма переговорного процесу. Крім того, на думку низки спостерігачів, не виключено, що Пінчук погоджує свої дії на міжнародній арені з Президентом України Леонідом Кучмою.

Налагодження тісних відносин із західними політичними і діловими колами може дозволити Пінчуку зберегти своє теперішнє становище незалежне від того, якою буде майбутня влада в Україні і залишитися корисним для будь-якої політичної сили, виконуючи роль сполучної ланки під час передачі влади від однієї політичної групи іншій. Саме цим, очевидно, пояснюється спроба В.Пінчука налагодити ефективне співробітництво з відомим фінансистом і філантропом Джорджем Соросом.

Однак тут необхідно враховувати відверто конфліктні відносини Сороса з Президентом США Бушем, що може накласти негативний відбиток на співробітництво Пінчука з низкою впливових американських організацій, що представляють єврейське лобі. Втім, останнім часом рейтинг Буша впав до рекордно низької позначки, тому його перемога на чергових президентських виборах у США вже не є такою незаперечною, особливо на тлі стрімкого зростання популярності кандидата від Демократичної партії. У випадку перемоги останнього співробітництво В.Пінчука з американськими компаніями й організаціями (за підтримки Д.Сороса) може стати ще більш ефективним і плідним.

Водночас, спроба налагодити тісне співробітництво з Д.Соросом, що фактично представляє інтереси визначеного впливового фінансового кола бізнесменів і політиків усього світу, викликала критику низки українських політиків, думку яких озвучила Юлія Тимошенко. На її думку, Пінчук постарався поставити Сороса собі на службу, експлуатуючи його зв’язки, а мережу юридичних клінік у всій Україні використовувати як структуру «Трудової України» на наступних парламентських виборах.

Тимошенко висловила думку частини опозиційних і провладних сил про те, що Пінчук намагається монополізувати контакти із Заходом, у тому числі перехопити контакти опозиційні. Однак невдоволення лідера БЮТ може бути також викликано і чутками, які активно циркулюють у депутатському середовищі, про те, що В.Пінчук проводить з частиною представників «Нашої України» переговори з приводу майбутніх президентських виборів. У випадку їхнього успіху значення Ю.Тимошенко (як і її блоку), а також її вплив на Ющенка може істотно зменшитися.

Внутрішньополітична діяльність Віктора Пінчука пов’язана в основному з партійним будівництвом і меценатством. На думку низки експертів, Пінчук максимально концентрує свій образ саме на меценатстві (особливо це стосується фонду «Антиснід», який очолює Олена Франчук). Крім того, Пінчук обіцяє підтримку українському сучасному мистецтву.

Така широка громадська діяльність найперше спрямована на формування нового образу Пінчука, на бажання пов’язати своє ім’я не з політикою чи економікою, а з тим, що близьке і зрозуміле рядовим громадянам (подібну політику проводили Суркіс і Ахметов, чиї імена в основному асоціюються з футбольними клубами «Динамо» і «Шахтар»). Разом з тим Пінчук претендує на певну «елітарність», оскільки орієнтується в основному на інтелігенцію і молодь з європейським світоглядом.

Що стосується участі Пінчука в партійному будівництві, то останнім часом більшість аналітиків відзначають тимчасову втрату інтересу з його боку до діяльності «Трудової України». Причин тому може бути декілька. По-перше, у депутатських колах циркулюють чутки про те, що співробітництво Андрія Деркача і Віктора Пінчука перестало бути таким ефективним, як раніше. По-друге, останнім часом Пінчук більше орієнтується на співробітництво з Ігорем Шаровим, і помірковано співпрацює з лідером «Трудової України» Сергієм Тигипком.

Таким чином, уже найближчим часом В.Пінчук може спробувати створити і розкрутити новий політичний проект, основною метою якого стане участь у парламентських виборах-2006 року, однак при цьому залишаючись сильною фігурою в «Трудовій Україні», у яку він уклав чимало засобів, і використовуючи її як «запасний аеродром».

Ігор Рейтерович, «Співдружність»

Джерело: proUA

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus