УКРАЇНА

19:29

18.11

Проблема старіння педагогічних кадрів у школах і університетах вже давно вимагала до себе уваги

Проблема старіння педагогічних кадрів у школах і університетах вже давно вимагала до себе уваги

Педагогічні кадри омолодять, звільнивши пенсіонерів

0

Держава поки не в силах створити солідні фінансові стимули, які залучали б молодь до роботи в школі

Депутати вирішили очистити навчальні заклади від пенсіонерів. У Верховній Раді зареєстровано законопроект №2026а «Про внесення змін до деяких Законів України, що стосуються встановлення граничного віку перебування на посадах науково-педагогічних і педагогічних працівників навчальних закладів». Автори ініціативи пропонують ввести вікові рамки для вчителів шкіл і дошкільних навчальних закладів, викладачів професійно-технічних училищ, вузів, а також науковців. Реформа відбуватиметься у два етапи. До кінця 2019 року граничний вік для керівників становитиме 67 років, а для решти науково-педагогічних і педагогічних працівників — 69 років. До 72 років зможуть працювати лише співробітники вузів, які мають звання професора. До кінця 2020 року ці тимчасові обмеження зменшаться ще на два роки кожне.

Автори законопроекту (Олександр Співаковський, є депутатом від БПП та першим заступником голови комітету з питань освіти та інші) не потрудилися детально обґрунтувати свою позицію в пояснювальній записці. А проте проблема старіння педагогічних кадрів у школах і університетах вже давно вимагала до себе уваги.

У цифрах ситуація у вітчизняних школах виглядає наступним чином. Згідно з Держкомстатом, наприкінці 2014 року в українських загальноосвітніх навчальних закладах працювало понад 82 тис. вчителів пенсійного віку, що становило 17% від загальної кількості. У деяких регіонах їхня частка почала скорочуватися, але не більше ніж на 1–2%. У той же час кількість молодих кадрів — до 30 років — зростала лише за рахунок таких учительських профілів, як інформатика та англійська мова. У цієї диспропорції є пояснення.

Талановита і перспективна молодь, яка здатна стати гідною заміною заслужених пенсіонерів, явно не горить бажанням поповнити вчительські ряди. Професія за роки незалежності втратила останні залишки престижності. До того ж у школі молодого фахівця, крім нервової і важкої роботи, очікує гола ставка, а не зарплата з доплатою за стаж, як у більш досвідчених колег, або зарплата плюс пенсія, як у працюючих пенсіонерів. На інші преференції, як то забезпечення житлом за державний рахунок, можуть розраховувати лише сільські вчителі. Але, оскільки саме в сільській місцевості частка шкільних пенсіонерів становить не менше 50-60%, молоді кадри не сильно клюють на такого роду приманку. Крім того, вітчизняна директорська «мафія» мало чим поступається ректорській. Розповідають, що для входу в закритий «шкільний клуб» доводиться не тільки задіяти зв’язки, а й часом давати чималі хабарі. Давати їх наважуються в основному ті, хто в школі бачить джерело клієнтури на репетиторство, а не ті, хто хоче нести знання і сіяти «вічне і добре» за маленьку вчительську зарплату.

Тому наївно вважати, що після стількох років дискредитації професії вчителя достатньо буде просто звільнити 80 тис. пенсіонерів, щоб їхні місця тут же зайняла молодь. Знадобиться державна програма, яка підвищувала б інтерес молодих педагогів до роботи в школах: поетапне збільшення зарплатного фонду, забезпечення житлом (у тому числі у містах), впровадження механізмів швидкого кар’єрного росту (наприклад, через систему сертифікації вчителів, яка закладена в законопроекті «Про освіту»), необхідність мати 3–5 років шкільного стажу для захисту дисертації на педагогічну тематику. Для держави, яка живе в режимі жорсткої економії, реалізація подібної програми здається нездійсненною. Швидше за все, депутати підуть менш радикальним шляхом. Його вже озвучила глава освітнього комітету Верховної Ради Лілія Гриневич. Вона пообіцяла, що в законопроекті «Про освіту» з’явиться норма, згідно з якою всіх вчителів-пенсіонерів переводитимуть на п’ятирічний контракт (як сьогодні робиться у вузах). Після закінчення контракту він може бути розірваний без пояснення причин, а може бути продовжений, якщо директор вважатиме, що школі необхідний такий співробітник.

Що стосується університетів, то проблема з працюючими пенсіонерами не стояла б тут так гостро, якби не науково-педагогічні співробітники. Згідно з травневим звітом Держкомстату, понад 16,4 тис. докторів наук сьогодні «зайняті в економіці України». З них майже 11 тис. мають звання професора. Майже половина є працюючими пенсіонерами: особи старше 70 років — 23%, у віці 61–70 років — 26%. Якщо такий масив професорів разом піде на заслужений відпочинок, в університетах «оголяться» кафедри і спеціалізовані ради. Багато навчальних закладів просто не зможуть пройти ліцензування та акредитацію.

Практика показала, що наша освітня система не готова до такого повороту. У квітні багато вузівських співробітників-пенсіонерів (у деяких вузах — більше сотні осіб) через втрату наукових пенсій написали заяви про звільнення. Після прийняття Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» їм стало вигідніше сидіти вдома на спецпенсії, ніж отримувати зар­плату і звичайну «соціальну» пенсію. Ефект не змусив себе довго чекати. Вузи домоглися від парламентаріїв відіграти ситуацію назад: через два тижні після вступу в силу закону про скасування спецпенсій депутати проголосували за їх повернення.

Фото: PHL

Теги:

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus