УКРАЇНА

22:07

08.12

Кадр із фільму «Кров´ю і потом: анаболики»

Кадр із фільму «Кров´ю і потом: анаболики»

На екранах – пара абсолютно різних психотрилерів, моторошнувато-чорна комедія і яскравий мульт для найменших

Цього тижня в україський прокат вийшли фільми «Стеження», «Кров´ю і потім: анаболики», «Працедавець», а також американсько-корейська анімація «Риф-2».

 Лист безумству

Про це слід сказати відразу: глядач фільму, який у нашому прокаті дуже неточно назвали «Стеження» (хоча в оригіналі він називається The Letter – «Лист»), можуть розчаруватися в своїх очікуваннях.

За своїм жанром фільм позначений як психологічний трилер. Короткий синопсис свідчить: «історія театрального драматурга, котра усвідомлює в ході створення свого чергового твору, що в її голові твориться щось недобре. Героїні належить з´ясувати, що це – пошкодження розуму, викликане муками творчості, або чийсь злий намір. Хоча зробити це їй буде непросто, нічні кошмари і бачення роблять творчий процес нестерпним». Більше того, початок фільму також свідчить на користь отакого трилера про маніпуляцію, кероване безумство і тому подібне. Автори фільму навмисно концентрують увагу залу на одному з героїв, акторі Тайроні (Джеймс Франко), який прийшов у маленьку театральну трупу в Нью-Йорку, щоб приєднатися до репетицій нової п´єси, написаної Мартіною (Вайнона Райдер). Отже, в перші хвилини незалежний американський режисер і автор сценарію Джей Ананія пред´являє нам очевидну пару антагоністів: Тайрон як маніпулятор і Мартіна як об´єкт його маніпуляцій. Але дуже скоро виявляється, що все не так просто.

Власне, мотив стеження, яке спочатку відчуває Мартіна, дуже швидко поступається набагато важливішим питанням: де грань між фантазією (сном) і дійсністю, між мистецтвом і реальністю «як вона є», чи безпечна ця межа, чи приречений художник – якщо він талановитий, звичайно – балансувати на цьому вузькому лезі, наскільки це руйнівно для нього самого?

Весь фільм збудований як ланцюжок фантазмів, бачень героїні, сцен театрального уявлення, які проникають в реальність і один в одного настільки, що втрачаються якісь орієнтири. Це історія безумства – але історія дивно поетична, або, якщо завгодно, історія безумства поета. Простір фільму насичений візуальними образами, що зачаровують, збудованими на півтонах, натяках, дивних, відчужених паузах; загальне враження посилюється багатошаровою звуковою партитурою, де все має значення: інтонація і гучність голосу, вуличний шум, мінімалістська музика Танучі Ананії. І, звичайно, акторська гра – дивовижний квінтет виконавців, в якому, окрім Райдер і Франка, слід також назвати Джоша Хемільтона, Кетерін Уотерстоун, Марін Айрленд. Якість їхньої гри – театральна, з такою культурою жесту, яку рідкою зустрінеш не лише в американських, але і європейських фільмах.

Лист, про який мовиться в назві, – це ритуал, згідно з яким в день поминання живі пишуть листи померлим і відправляють їх в океан на човні. Весь фільм – це і є лист Мартіни – чи своїм, чи чужим примарам – пронизлива сповідь художника з душею, що кровоточить.

Так, це кіно не для всіх. Але якщо глядач зможе відкрити для себе непросту красу «Стеження», то навряд чи забуде її скоро.

Дуже чорна комедія про американську мрію

Режисер Майкл Бей відомий, перш за все, як творець «Трансформерів», остання частина яких вразила глядача своєю іноді невиправданою гігантоманією. Цього разу Бей, схоже, вирішив узяти тайм-аут і розважити публіку малобюджетним кіно. І у фільмі «Кров´ю і потім: анаболики» це йому, нехай і з обмовками, вдалося.

 Одного дня звичайний американський тренер з фітнесу вирішує, що гідний більшого. Він знаходить собі двох потужних спільників і ділиться з ними своїм геніальним планом: викрасти його ж клієнта мільйонера, обміняти його на гроші і нарешті стати реально крутими хлопцями. Один момент не врахував змовник: жертва, на відміну від нього самого, мільйони свої заробила власними силами і розумом. І розлучатися з ними може не побажати.

 Фільм не даремно заявлений і як комедія, і як трилер. Починається він, як перше: зав´язка швидка і смішна – глядачеві залишається лише «випадати в осад» від недалекості трьох недоумків. Але це лише квіточки. Тому що далі починаються ягідки – вбивства, розчленування й інша чорнуха, через яку стає ніяково. Особливо з урахуванням того, що фільм – і про це згадується і на початку, і в кінці – знятий за реальними подіями. Такі ось «відважні дев´яності» по-американськи.

 Втім, знята ця сатира на американську мрію – або більше нам знайоме «з грязі в князі» – дуже непогано. Особливо з урахуванням того, що кіно – малобюджетне. Чудові актори, чудовий оператор, правильно підібраний саундтрек... І страшна за своєю суттю історія. Не відірватися, одним словом.

П´ять бізнес-акул в одному акваріумі

Сюжет фільму «Працедавець» не назвеш надоригінальним, хоча режисер Френк Марле і написав його власноручно. П´ятеро висококваліфікованих фахівців прокидаються в одному надійно закритому приміщенні. Вони не знайомі, але в процесі з´ясування, що до чого, знаходиться одна сполучна ланка – всі вони проходили співбесіду на вакансію в одну велику корпорацію, яка не афішує своєї реальної діяльності. Ну, а далі, здається, все зрозуміло: залишитися – принаймні, в професійному плані – повинен хтось один.

Для режисера Марлі «Працедавець» – дебют у великому метрі. І, на здивування, для свого старту він вибрав вельми рядову історію: конфлікт стосунків у кіно вже давно не є чимось новим. Втім, до виконання поставленого завдання Марлі підійшов з усією відповідальністю, і це, без сумніву, явна перевага фільму: сюжетна лінія збудована за всіма канонами класицизму, робота акторів переконлива (як і сам акторський склад), все на своїх місцях. Точніше, майже все – інколи автори все ж перегинають палицю, розставляючи емоційні акценти. В результаті отримуємо нехай і на любителя, але все-таки добротний камерний трилер з психологічним підтекстом. Який не стане одкровенням у кіносвіті, але може бути чудовою ілюстрацією того, як потрібно – перш за все, в технічному плані – знімати кіно.

Рибний світ для найменших

Маленька рибка Пай живе на рифі в підводному раю, радіє життю і скоса поглядає на акул, що мешкають поблизу. Сам Пай хижаків не боїться, оскільки навчений прийомам самооборони, але впевнений: коли-небудь вони нападуть. А тому намагається навчити обороні решту жителів рифа. Але ті ні на кого нападати не збираються, і даремно...

 Мультфільм «Риф-2» – не той випадок, коли цікаво буде всім. Його яскрава картинка орієнтована виключно на невимогливу малечу. Дорослі ж відверто нудьгуватимуть: і сюжет дуже сопливий, і якість анімації гірша, ніж у «Діснея». До речі, мульт знятий спільно США і Південною Кореєю, і вплив останньої в промальовуванні персонажів і загальному тоні картини відчувається. Крім того, не зовсім зрозуміло, навіщо автори вирішили застосовувати 3 D – графіка там не блищить глибиною і оригінальністю, та і сюжетна лінія не вимагає спецефектів, а тому звичайного двомірного зображення цілком достатньо.



Теги: кіно дозвілля, трилер, комедія, мультфільм

Версія для друку
Погода
Погода у Києві

вологість:

тиск:

вітер:

Партнери портала

Price.ua - сервіс порівняння цін в Україні
Архів Експорт Інформатор Про нас / Контакти

   Copyright © 2016 Коментарі: Всі права захищені.

Яндекс.Метрика Система Orphus